Погляди крізь вікно,об'єктив та сонечко.День другий. Переїзд з Пекіну до Їнгкоу
Станції парковок,туалети,робочі люди,захід сонця.Лише останній давав якось знати що день закінчується.Ще один день в дорозі,мінус один концерт там,плюс один день ближче до дому.
Давайте дивитись
Так подивишся і не сильно то і відрізняється Пекін (той, що ми його бачили) від київських районів. Тільки всього більше,наче хтось захопився в проектуванні з "ctrl+c - ctrl+v" і круті,заплутані та захоплюючі дорожні розв'язки і надписи не нашою мовою. Все,більше ніякої різниці.
Так закінчувався ще один день. Правда в новому місті ми з сусідом ще пройшлись по місту і трохи настрашились,бо йшли в цілому десь три години але за ці три години пішої прогулянки ми зустріли від сили з два десятки людей. При цьому ми проходили цілі КВАРТАЛИ високоповерхівок, які були збудовані та не до кінця,не здані,не відкриті.Біс його зна. Просто скелети,навіть без вікон, нависали над нами з мовчазними питаннями,що так і просились. Де всі?
Хоча в принципі подивившись з вікна готелю на вулицю наступного дня в годину-пік питання змінювалось. Звідки вони всі взялись??!
Та знімків цього я не робив.Ну от тому що,не знаю,змучений був,напевне. Але повірте - відчуття досить моторошне