Осінні спогади. Листування з другом
Напевно немає в світі жодного парку,в якому б не вбивалась людина і не була вона захована. Потайки чи при всіх.Спеціально,чи випадково...так само як і немає,напевно,в світі жодного людського серця,яке б не мало похованим в собі хоч одну людину,один спогад
Склад пустих сердець...давай уявимо таку дійсність (напевно від Бредбері і твоєї смс така думка сьогодні промайнула,як гуляв по парку на Дорогожичах,жуючи шаурму перед роботою) в якій існує склад,куди привозитимуть людей з переповненими серцями...людей,які не вміють знімати,прощатись,відпускати...еволюційно би сталось,що серце переповнюючись зупинялось би,і людей відвозили на склад,де переповнене серце змінювали новим,чистим,пустим,готовим заповнитись. Лиш вік людини відраховував отвір,через який в серце люди пускають інших людей,емоції,спогади.І з кожним новим серцем отвір ставав би менше та менше,в нього складніше було би попасти,простіше промахнутись.І колись у кожного наставав би час,коли робочі на складі помічали,що серце з меншим отвором вже не знайдуть...це би і був кінець життя. Адже який сенс жити з серцем,в яке нічого не можливо впустити?
Склад пустих сердець...давай уявимо таку дійсність (напевно від Бредбері і твоєї смс така думка сьогодні промайнула,як гуляв по парку на Дорогожичах,жуючи шаурму перед роботою) в якій існує склад,куди привозитимуть людей з переповненими серцями...людей,які не вміють знімати,прощатись,відпускати...еволюційно би сталось,що серце переповнюючись зупинялось би,і людей відвозили на склад,де переповнене серце змінювали новим,чистим,пустим,готовим заповнитись. Лиш вік людини відраховував отвір,через який в серце люди пускають інших людей,емоції,спогади.І з кожним новим серцем отвір ставав би менше та менше,в нього складніше було би попасти,простіше промахнутись.І колись у кожного наставав би час,коли робочі на складі помічали,що серце з меншим отвором вже не знайдуть...це би і був кінець життя. Адже який сенс жити з серцем,в яке нічого не можливо впустити?