Блискавки - Невеличка легенда з Африки та міф з України
У Нігерії, Беніні, Гані і Того живе народ йоруба. Народ вірить у злих і добрих богів. Самим добрим і справедливим богом є бог грому Шанго. Він живе в сяючому мідному палаці, розташованому в хмарах.
Шанго і чарівник Ешу
Гуркіт грому на небі залежить від бажання бога Шанго, але він хоче ще більшого. Шанго вирушає до бога-чарівникова хитрого Ешу, в жертву він приносить козу і запитує його про те, хто ж є більш могутнім. Ешу обіцяє зробити чарівне зілля для підвищення могутності. За приготованим зіллям Шанго вирішує послати дружину. Коли дружина отримала зілля і йшла назад, вона не втрималася і зробила один ковток ... Прийшовши додому, відкривши рот для того щоб щось сказати, у неї з рота виривається вогонь!
Тоді Шанго розсердившись, виганяє дружину і випиває чудо-зілля. Тоді у нього з рота вилітають блискавки. І з тих пір грім і блискавки залишаються нерозлучними, під час бурі спочатку блискавка, а потім гримить грім. За допомогою грому і блискавки Шанго вершить суд. Саме блискавкою він вражає тих, хто робить зло, бреше і порушує клятви
Предки наші ще з глибокої давнини звикли благоговіти перед цим Святим. Відомо, наприклад, з літопису Нестора, що у дохристиянські часи у Києві існувала церква, збудована на честь Святого Іллі-пророка. У християнську епоху в Іллів день і на протязі тижня після цього дня здійснювалися хресні ходи в Іллінську церкву з молебнами про дощ або ясну погоду. Давні іконописці зображували Св. Іллю сидячим на колісниці з вогняними колесами, яка була оточена з усіх боків вогняними хмарами і запряжена чотирма крилатими кіньми. Св. Ілля сприймався як посередник між небом та землею, за переказом, спроможний передрікати засуху і в той же час молитвами викликати дощові хмари. Звідси у народному уявленні Ілля постає як Святий грізний, суворий, жорстокий, але одночасно і щедрий, який наділяє.
Згідно з численними народними повір'ями, цей Святий - могутній володар найстрашніших сил природи: у його розпорядженні грім та блискавки. Існує легенда, що колись біси повстали проти Бога, і він наказав пророку Іллі прогнати нечисту силу з неба. З того часу Ілля й женеться за нею й пускає вогняні стріли, щоб її винищити. Рятуючись від цих стріл, уся нечиста сила в Іллів день обертається у різних звірів - зайців, лисиць, котів, собак, вовків. Тому існує повір'я, що в цей день не можна пускати в дім чужих, незнайомих тварин, щоб не накликати на дім грозу та блискавку. Але нечисті не завжди вдається врятуватись від вогняних стріл Св. Іллі. За повір'ям, те місце, у яке попаде блискавка, - місцем її загибелі. Пісок, що скипівся від удару блискавки, відомий під назвою «громової стрілки», і його визнають зцілюючим. Використовують його, додаючи воду, якою вмиваються або змочують хворе місце. Існувало вірування, що і золото у землі з'являється від удару блискавки. Тільки блискавка та особлива. Селяни вірили колись: якщо під час грози загориться дім, то загасити його неможливо; якщо Бог запалив - людина не загасить. Під час грози селяни запалювали перед образами Страсну свічку - від пожежі. Про грозу кажуть: «Ілля грози тримає та наводить». Звідси і найбільш поширена назва Святого - Грозний; Ілля-пророк - Громобій. На Іллю бувають звичайно «горобині ночі» - (вони відбуваються ще наприкінці весни та на початку осені) - коли безперервно чути розкоти грому, блищать блискавки, від чого перелякані птахи метушаться, галасують. У таку ніч від жаху реве худоба, страшно стає і людині. Повір'я про «горобині ночі» йде від давнього сказання про птахів як міфічних супутників грози та вихору. Горобцю, якого здавна пов'язували з демонічними силами, надавалася особлива роль. За християнськими переказами, підступність цього птаха виявилася у тому, що він вказав місце, де знаходився Христос, а ластівки, навпаки, відводили ворогів від цього місця. Мабуть, тому і кажуть, що у «горобині ночі» чорт міряє горобців: частину з них відпускає на волю, а другу - страчує. Помічали, що ніби після таких ночей горобців дійсно стає менше. Ще у минулому столітті народ вважав, що Св. Ілля суворо слідкує за дотриманням присвяченого йому свята. Тому лякаючись його вогню, щоб змилостивити грізного Святого пророка, в Іллів день не працювали у полі, не косили та не збирали сіна. Існувало повір'я, що на Іллю гріх возити сіно - Ілля спалить його.
