хто не був той... не був. і СРАВ ПЕС!
Ну що, панове, мушу сказати, що все Лемкови вдалося. Він боявся, ми боялись, але рано чи пізно то мало статися і сталося, і срав пес на нюанси, знаєте. Концерт Супер Вуйків відбувся, і най я не проти втрапити на нього ще раз, - не треба більше, - таке повинно ставатися тільки раз. Приємно було глянути на ейфорію покоління, котре Вуйків бачило і 30 років тому, правда, шкода, що не змогла вмовити піти своїх батьків, в яких вони грали на випускному. І в епізодах:
* квитків нема, ааааааааааааааа шо робити, о ура каси відчинили, впереееед!!!
* всередині ніде плюнути, в житті не бачила стільки народу в Пікасо.
* на сцені Misty Gates з його вічнозеленим Олександром Мельником і осучасненим складом, котрий наче здужав.
* на сцені Beatlevs, пішли на ура, бо Бітлз завжди і всюди на ура, якщо незле зіграний, пан звернітьнаменеувагуОлісевич отжигає на балкончику, що над сценою.
* на сцені Marisen, соул-чадо Лемка, яким він не міг не похвалитись, - і то зрозуміло, і прощається, і навіть Пензель, здавалось, змирився, хоч і геть не вписувалось в атмосферу. чому, до речі, у рокерів ніколи не народжуються рокерші, га?
* ііііі нарешті хедлайнери, як то тепер модно казати, відкривають свій виступ кавером на Nazareth, Олісевич роздає панянкам ромашки й троянди, народ ковбаситься і шаленіє, Славко (Назарет) виспівує, невтомно поправляючи темні вокуляри, котрі дають змогу непомітно підчитувати тексти з пюпітра, Deep Purple, Led Zeppelin, Червона Конюшина, десь поміж тим Лемко на нервах не дає барабанеру дорвати зал соляком, барабанер докірливо на нього глипає, але зал і так нівроку порваний, розігрується сценка з минулого прикриття концерту самотнім міліційонером з двома регітливими дружинниками, які тягнуть за куліси хорошого, до речі, ведучого, і на завершення лунає вуйківський гіт Гарячий Шок. Вуйків кличуть на біс, але вони вже все сказали, сил жадних не мають, кланяються і втікають, Лемко роздає плякати з автоґрафами, натовп за них б'ється і з переможним кличем біжить в гардероби, інтімно тиснучи здобич до грудей. Такий був концерт. Таким має бути концерт. Такими були колись концерти у Львові, і срав у ті часи пес на КПРС. Таких концертів уже немає. А виконавців тих концертів, котрі нині маємо, на цьому концерті чомусь не було. Спасибі Вуйкам, я давно про це мріяла, і добряче вловила кайфу. Їхні зусилля були, м'яко кажучи, недаремними, і такий позитив я востаннє бачила на концерті Гадюкіних. Не чекала стільки народу, якось повз мене пройшли всі реклями, і не знала, що так воно роздулось, і тільки по дорозі додому завважила вперше біґ-бордівський плякат з реклямов. А, і ше! Цього разу записам Вуйків не згубитись, ура! :)
до
http://www.youtube.com/watch?v=o47cBlhiywQ
і послє
буде потім, як всі те добро позаливають, а я передивлюся всьо файно і виберу найліпше. або самі собі знайдете, якшо цікаво)
пс. теє, існує, знаєте, такий собі http://lvivmusicspy.livejournal.com/ зародок блоґу про львівський рок, автор якого зневірився, відчув себе некрофілом і вирішив, шо срав пес, але ви можете йому крепко допомогти, додаючи в комєнти, хто шо зна, аби потім колись панови Перетяткови було звідки тибзити інфу для чудесної книжки про львівський рок.
але ж... ех, конюшинов пахне! :)
* квитків нема, ааааааааааааааа шо робити, о ура каси відчинили, впереееед!!!
* всередині ніде плюнути, в житті не бачила стільки народу в Пікасо.
* на сцені Misty Gates з його вічнозеленим Олександром Мельником і осучасненим складом, котрий наче здужав.
* на сцені Beatlevs, пішли на ура, бо Бітлз завжди і всюди на ура, якщо незле зіграний, пан звернітьнаменеувагуОлісевич отжигає на балкончику, що над сценою.
* на сцені Marisen, соул-чадо Лемка, яким він не міг не похвалитись, - і то зрозуміло, і прощається, і навіть Пензель, здавалось, змирився, хоч і геть не вписувалось в атмосферу. чому, до речі, у рокерів ніколи не народжуються рокерші, га?
* ііііі нарешті хедлайнери, як то тепер модно казати, відкривають свій виступ кавером на Nazareth, Олісевич роздає панянкам ромашки й троянди, народ ковбаситься і шаленіє, Славко (Назарет) виспівує, невтомно поправляючи темні вокуляри, котрі дають змогу непомітно підчитувати тексти з пюпітра, Deep Purple, Led Zeppelin, Червона Конюшина, десь поміж тим Лемко на нервах не дає барабанеру дорвати зал соляком, барабанер докірливо на нього глипає, але зал і так нівроку порваний, розігрується сценка з минулого прикриття концерту самотнім міліційонером з двома регітливими дружинниками, які тягнуть за куліси хорошого, до речі, ведучого, і на завершення лунає вуйківський гіт Гарячий Шок. Вуйків кличуть на біс, але вони вже все сказали, сил жадних не мають, кланяються і втікають, Лемко роздає плякати з автоґрафами, натовп за них б'ється і з переможним кличем біжить в гардероби, інтімно тиснучи здобич до грудей. Такий був концерт. Таким має бути концерт. Такими були колись концерти у Львові, і срав у ті часи пес на КПРС. Таких концертів уже немає. А виконавців тих концертів, котрі нині маємо, на цьому концерті чомусь не було. Спасибі Вуйкам, я давно про це мріяла, і добряче вловила кайфу. Їхні зусилля були, м'яко кажучи, недаремними, і такий позитив я востаннє бачила на концерті Гадюкіних. Не чекала стільки народу, якось повз мене пройшли всі реклями, і не знала, що так воно роздулось, і тільки по дорозі додому завважила вперше біґ-бордівський плякат з реклямов. А, і ше! Цього разу записам Вуйків не згубитись, ура! :)
до
http://www.youtube.com/watch?v=o47cBlhiywQ
і послє
буде потім, як всі те добро позаливають, а я передивлюся всьо файно і виберу найліпше. або самі собі знайдете, якшо цікаво)
пс. теє, існує, знаєте, такий собі http://lvivmusicspy.livejournal.com/ зародок блоґу про львівський рок, автор якого зневірився, відчув себе некрофілом і вирішив, шо срав пес, але ви можете йому крепко допомогти, додаючи в комєнти, хто шо зна, аби потім колись панови Перетяткови було звідки тибзити інфу для чудесної книжки про львівський рок.
але ж... ех, конюшинов пахне! :)