***
Поговори зі мною, мила,
Про що завгодно говори.
Про полум'яну, чисту силу,
Яка не згасне, не згорить.
Про ліс, осінній і похмурий,
Що вже готується до сну.
Про волю в потемнілих мурах,
Про долю - тиху і тісну.
Про широченні океани,
Моря, озера і річки
Про все, відоме і незнане,
Про трепет ніжної руки.
Про стукіт серця молодого,
Що виривається з грудей.
Про тяжкість каменя твердого,
Який гуркоче і гуде.
І навіть у похмурий ранок,
Без сонця ясного вгорі,
Я попрохаю наостанок:
Поговори, п о г о в о р и !