Відповідь на питання: Що робити далі?
Якщо на Майдані 2004-го сучасна українська нація народилася, то зараз вона потроху починає себе усвідомлювати. Тобто розуміти свої інтереси, завдання та той факт, що ніхто, крім нас самих, нічого для нас не вирішить й не зробить. Навіть гарний і чесний президент Ющенко :)
А щоб щось вирішувати та робити, потрібні відповідні структури та люди в них. Ті структури, які діяли дотепер були фактично успадковані від УРСР та успішно приватизовані за часів незалежності організованими угрупуваннями, відомими як “влада”. Природньо, що і діяли вони не в інтересах країни та народу, а в інтересах тих, хто їх приватизував-репреватизував. Саме тому ми стали свідками того, як владні інституції поступово стали не тільки фігурально недоступними для людей “з вулиці”, але й цілком фізично відгородилися від власного народу високими залізними парканами та професійною охороною у вигляді усіляких там “беркутів”. NO TRESSPASSING - PRIVATE PROPERTY! :)
Отже, усі проблеми сучасної (тобто доревлюційної) України в тому, що влада у нас - це не колективно делеговане виконання певних корисних функцій в інтересах громади, а приватний бізнес з експлуатації колективних ресурсів громади в особистих інтересах певних осіб.
І це може продовжити бути проблемою і післяреволюційної України. Або ж - ні. Але це “ні” станеться тільки якщо ми не проґавимо реальний шанс все це змінити ПРОСТО ЗАРАЗ.
Проте, “змінити” НЕ означає скинути одного презика, а натомість поставити іншого. Це вже не варіант, бо презик у нас незамінний. В тому сенсі, що його нема на кого міняти. Але й не міняти теж не можна…
То що ж робити? Це питання собі задає зараз кожна людина, що знаходиться на Майдані, або підтримує його.
Тому я скажу, що треба робити. Робити треба ось що:
0. Почати ФОРМУВАТИ НОВІ ІНСТИТУТИ ВЛАДИ (можна явочним порядком). Не реформувати оці, успадковані від УРСР, а саме творити нові. Українські самостійні. Це домашнє завдання, яке ми не зробили ще у далекому 1991-му. Але цю помилку нам можна пробачити, бо сучасна українська нація тоді лише перебувала десь приблизно у стані шлюбу яйцеклітини зі сперматозоїдом.
А щоб нам було легше, ось кілька принципів, яких обов’язково треба дотримуватись, формуючи інститути нового українського народовладдя:
1. Перш за все має бути застосований ПРИНЦИП ЛЮСТРАЦІЇ, тобто недопущення до творення державних органів людей, які були причетними до попередніх владних систем (інакше вони нам тут натворять клонів того, що було раніше, з усіма характерними вадами). Тут йдеться, звісно ж, не стільки про рядових спеціалістів, скільки про начальство, а особливо - про топ-менеджмент.
2. Слід припинити гратися в президентську республіку. Ця форма правління явно не для українців. Ураїнці завжди ненавидітемуть свого надто сильного гетьмана. ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА із символічним гетьманом на чолі - це значно краще та природніше для нас. Я б його навіть так і назвав - “гетьман”. Бо “президент” - це вже якось навіть пошло :)
3. ГЕТЬ ЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ ВЛАДИ! Більшість локальних проблем мають вирішувати місцеві громади через свої місцеві органи самоврядування, які напряму є підконтрольними цим громадам. Фінансуватися вони мають відповідно. Тоді ніхто не нарікатиме президенту країни щодо поганих доріг та відсутності сміттєвих баків в парках :) Центральна ж влада має сконцентруватися на вирішенні загальнонаціональних питань, таких як оборона, зовнішня політика, дотримання стратегічних національних інтересів та глобальний розвиток, тощо. Поліція теж має бути місцева (муніціпальна). Лише тоді з репресивного органу совєтського зразка вона нарешті перетвориться на “To serve and to protect”. Державна (національна поліція) - лише для вирішення державних завдань, окреслених вище. Армія - професійна.
4. ПРОЗОРІСТЬ ВЛАДИ має бути основним принципом. Це підвищує довіру до владних інституцій з боку населення та запобігає корупції. І жодних красивих парканів у два людських зрости перед держустановами. Будь хто повинен мати змогу потрапити куди завгодно у будь-який час, особливо якщо йдеться про органи місцевого самоврядування. Чиновники - не напівбоги, а лише службовці, що їх найняв платник податків. А отже, роботодавець має право завжди перевірити, наскільки сумлінно його працівник виконує свої функціональні обов’язки. Чиновник (незалежно від рангу) має стати рабом громади. Рабом з гарною платнею. Тоді з нього буде користь, а не те, що зараз.
От, наприклад, зайдіть у ці дні в київську мерію (Ви взагалі там колись були до цього? Так отож!) ;) Там зараз чимось займаються якісь нові люди. Але при цьому КОЖЕН громадянин чи громадянка можуть туди зайти, подивитись на працюючих, з’їсти на шару бутерброда, і навіть поспати. І уявіть, навколо немає міліції, а вулицями вештається злий революційний елемент, і при тому люди собі працюють. І нічого. Просто, вони там працюють прозоро, їм особливо нема чого приховувати. Приблизно так само, до речі, працюють публічні владні інституції в Європі та інших бенчмарк-країнах у нормальний (не революційний) час. Як бачите, і в нас таке можливо. Навіть в умовах “повної анархії” (© російське ТБ) :)
5. Бізнесмени мають займатися бізнесом, а не політикою. Досить з нас міністрів-мільйонерів, що монетизують свої посади. Український бізнес та приватна власність - основа національної економіки. Комфортні, прозорі умови ведення бізнесу (особливо малого та середнього), мінімум податків та контролюючих органів. Сприятливий податковий клімат для іноземних інвестицій.
Тут можна ще 569 пунктів написати, але чим більше пунктів, тим непрозоріше це все стає. Та й давайте ми з вами хоча б це спочатку зробимо. І взагалі, нормальні інструкції та навіть закони мають бути короткими, простими та зрозумілими. Бажано лише на 2-3 екрани. Щоб не було спокуси закладати в них дірки для подальших інтерпретацій та маніпуляцій, як це робилося досі.
І наприкінці цього допису скажу вам, браття, таке.
Зрозумійте: ПРЯМО ЗАРАЗ ВЛАДА ВЖЕ РЕАЛЬНО НАЛЕЖИТЬ ВАМ, тобто народу. Ті люди, які поки що обіймають явні чи тіньові посади у державі з красивою назвою “Україна”, не можуть дати ради ситуації, бо в них немає реальної сили. Чому? Тому що у них її ніколи і не було. Це лише купка переляканих гендлярів з ринку, де торгують країною. Просто вони колись переконали нас всіх, що влада у них є, а ми з цим погодились. Це був своєрідний договір. Але зараз ми раптом ПРИПИНИЛИ З ЦИМ ПОГОДЖУВАТИСЬ. Не тому, що ми такі непостійні, а тому що вони, ті, кому ми необачно делегували владу над нашою країною, зажрались і використовували ту владу не для того, для чого слід було. І навіть не ділилися з сувереном, тобто з народом в особі кожного з нас (подачки у вигляді періодичного підвищення пенсій та степендій перед виборами - не рахуються).
Символом падіння цього уявного світу під назвою “суспільний договір” є Майдан і самоорганізовані революційні маси на ньому. Ці маси зараз дуже злі і свідомі того, що я виклав вище простими словами. Але ці маси зараз намагається очолити системна опозиція - маріонеткова креатура “влади”. Нічого особливо поганого в тому нема. Це нормально. Корумпована “влада” намагаєтся зберегтися бодай у якійсь формі. Але не варто перебувати в полоні ілюзій - ці люди можуть бути корисними народові лише тоді, коли і якщо почнуть грати самостійнішу роль, а не просто намагатися змусити нас замінити шило на мило (“поганого” презика на “гарного”, наприклад).
До чого я веду? До того, що треба це робити, браття і сестри. А якщо не зробимо, то потім не треба казати що, типу, “нас знову злили”, “знову нас використали покидьки”, “знову обманули нас ті, кому ми повірили”... Просто не вірте нікому, от і все! І мені не вірте. Вірте собі! Та своєму бажанню жити разом з вашими дітьми й онуками в нормальній країні. А щоб вона була нормальна, треба її нормально зробити.
Один мій хороший друг якось сказав: “Нет никакого такого волшебного способа переместить себя из скучного мира в прекрасный, кроме как действительно это сделать."
ТОЖ ЗРОБІМО ЦЕ зараз, щоб не чекати ще дев’ять років! Інструкція - вище, тож не кажіть потім, що ви не знали, що робити далі після того, як ви захопили порожні адміністративні будівлі.
Усвідомьте лише, що у вас ВЖЕ є все, що вам потрібно, навіть і без тих будівель: Майдан, мільйон однодумців навколо, і влада ;)
P.S. А щоб ви краще собі візуалізували атмосферу момента - ось вам відео про те, як люди співають український гімн у окупованій революціонерами залі засідань Київської мерії :)
UPD:
Щойно ми побачили, що так звані “парламентські методи” не спрацювали. Отже, слід впроваждувати вищевикладене в життя.
Тому зміст посту стисло:
Геть політиканів з влади та опозиції! Все мають вирішувати люди та їхня явочна самоорганізація.
0. Почати ФОРМУВАТИ НОВІ ІНСТИТУТИ ВЛАДИ.
Робити це за наступними принципами:
1. ЛЮСТРАЦІЯ (недопущення до творення тих, хто був в системі до того)
2. ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУЦБЛІЦА (президент - символічна фігура)
3. ГЕТЬ ЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ ВЛАДИ (більшість пинать - на рівень місцевих громад та їхніх органів самуврядування)
4. ПРОЗОРІСТЬ ВЛАДНИХ ІНСТИТУЦІЙ (кожен громадянин може особисто контролювати будь-якого чиновника)
5. ГЕТЬ БІЗНЕСМЕНІВ З ПОЛІТИКИ. Але полегшення та захист ведення чесного бізнесу, мінімум податків та контролюючих органів.
А щоб щось вирішувати та робити, потрібні відповідні структури та люди в них. Ті структури, які діяли дотепер були фактично успадковані від УРСР та успішно приватизовані за часів незалежності організованими угрупуваннями, відомими як “влада”. Природньо, що і діяли вони не в інтересах країни та народу, а в інтересах тих, хто їх приватизував-репреватизував. Саме тому ми стали свідками того, як владні інституції поступово стали не тільки фігурально недоступними для людей “з вулиці”, але й цілком фізично відгородилися від власного народу високими залізними парканами та професійною охороною у вигляді усіляких там “беркутів”. NO TRESSPASSING - PRIVATE PROPERTY! :)
Отже, усі проблеми сучасної (тобто доревлюційної) України в тому, що влада у нас - це не колективно делеговане виконання певних корисних функцій в інтересах громади, а приватний бізнес з експлуатації колективних ресурсів громади в особистих інтересах певних осіб.
І це може продовжити бути проблемою і післяреволюційної України. Або ж - ні. Але це “ні” станеться тільки якщо ми не проґавимо реальний шанс все це змінити ПРОСТО ЗАРАЗ.
Проте, “змінити” НЕ означає скинути одного презика, а натомість поставити іншого. Це вже не варіант, бо презик у нас незамінний. В тому сенсі, що його нема на кого міняти. Але й не міняти теж не можна…
То що ж робити? Це питання собі задає зараз кожна людина, що знаходиться на Майдані, або підтримує його.
Тому я скажу, що треба робити. Робити треба ось що:
0. Почати ФОРМУВАТИ НОВІ ІНСТИТУТИ ВЛАДИ (можна явочним порядком). Не реформувати оці, успадковані від УРСР, а саме творити нові. Українські самостійні. Це домашнє завдання, яке ми не зробили ще у далекому 1991-му. Але цю помилку нам можна пробачити, бо сучасна українська нація тоді лише перебувала десь приблизно у стані шлюбу яйцеклітини зі сперматозоїдом.
А щоб нам було легше, ось кілька принципів, яких обов’язково треба дотримуватись, формуючи інститути нового українського народовладдя:
1. Перш за все має бути застосований ПРИНЦИП ЛЮСТРАЦІЇ, тобто недопущення до творення державних органів людей, які були причетними до попередніх владних систем (інакше вони нам тут натворять клонів того, що було раніше, з усіма характерними вадами). Тут йдеться, звісно ж, не стільки про рядових спеціалістів, скільки про начальство, а особливо - про топ-менеджмент.
2. Слід припинити гратися в президентську республіку. Ця форма правління явно не для українців. Ураїнці завжди ненавидітемуть свого надто сильного гетьмана. ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА із символічним гетьманом на чолі - це значно краще та природніше для нас. Я б його навіть так і назвав - “гетьман”. Бо “президент” - це вже якось навіть пошло :)
3. ГЕТЬ ЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ ВЛАДИ! Більшість локальних проблем мають вирішувати місцеві громади через свої місцеві органи самоврядування, які напряму є підконтрольними цим громадам. Фінансуватися вони мають відповідно. Тоді ніхто не нарікатиме президенту країни щодо поганих доріг та відсутності сміттєвих баків в парках :) Центральна ж влада має сконцентруватися на вирішенні загальнонаціональних питань, таких як оборона, зовнішня політика, дотримання стратегічних національних інтересів та глобальний розвиток, тощо. Поліція теж має бути місцева (муніціпальна). Лише тоді з репресивного органу совєтського зразка вона нарешті перетвориться на “To serve and to protect”. Державна (національна поліція) - лише для вирішення державних завдань, окреслених вище. Армія - професійна.
4. ПРОЗОРІСТЬ ВЛАДИ має бути основним принципом. Це підвищує довіру до владних інституцій з боку населення та запобігає корупції. І жодних красивих парканів у два людських зрости перед держустановами. Будь хто повинен мати змогу потрапити куди завгодно у будь-який час, особливо якщо йдеться про органи місцевого самоврядування. Чиновники - не напівбоги, а лише службовці, що їх найняв платник податків. А отже, роботодавець має право завжди перевірити, наскільки сумлінно його працівник виконує свої функціональні обов’язки. Чиновник (незалежно від рангу) має стати рабом громади. Рабом з гарною платнею. Тоді з нього буде користь, а не те, що зараз.
От, наприклад, зайдіть у ці дні в київську мерію (Ви взагалі там колись були до цього? Так отож!) ;) Там зараз чимось займаються якісь нові люди. Але при цьому КОЖЕН громадянин чи громадянка можуть туди зайти, подивитись на працюючих, з’їсти на шару бутерброда, і навіть поспати. І уявіть, навколо немає міліції, а вулицями вештається злий революційний елемент, і при тому люди собі працюють. І нічого. Просто, вони там працюють прозоро, їм особливо нема чого приховувати. Приблизно так само, до речі, працюють публічні владні інституції в Європі та інших бенчмарк-країнах у нормальний (не революційний) час. Як бачите, і в нас таке можливо. Навіть в умовах “повної анархії” (© російське ТБ) :)
5. Бізнесмени мають займатися бізнесом, а не політикою. Досить з нас міністрів-мільйонерів, що монетизують свої посади. Український бізнес та приватна власність - основа національної економіки. Комфортні, прозорі умови ведення бізнесу (особливо малого та середнього), мінімум податків та контролюючих органів. Сприятливий податковий клімат для іноземних інвестицій.
Тут можна ще 569 пунктів написати, але чим більше пунктів, тим непрозоріше це все стає. Та й давайте ми з вами хоча б це спочатку зробимо. І взагалі, нормальні інструкції та навіть закони мають бути короткими, простими та зрозумілими. Бажано лише на 2-3 екрани. Щоб не було спокуси закладати в них дірки для подальших інтерпретацій та маніпуляцій, як це робилося досі.
І наприкінці цього допису скажу вам, браття, таке.
Зрозумійте: ПРЯМО ЗАРАЗ ВЛАДА ВЖЕ РЕАЛЬНО НАЛЕЖИТЬ ВАМ, тобто народу. Ті люди, які поки що обіймають явні чи тіньові посади у державі з красивою назвою “Україна”, не можуть дати ради ситуації, бо в них немає реальної сили. Чому? Тому що у них її ніколи і не було. Це лише купка переляканих гендлярів з ринку, де торгують країною. Просто вони колись переконали нас всіх, що влада у них є, а ми з цим погодились. Це був своєрідний договір. Але зараз ми раптом ПРИПИНИЛИ З ЦИМ ПОГОДЖУВАТИСЬ. Не тому, що ми такі непостійні, а тому що вони, ті, кому ми необачно делегували владу над нашою країною, зажрались і використовували ту владу не для того, для чого слід було. І навіть не ділилися з сувереном, тобто з народом в особі кожного з нас (подачки у вигляді періодичного підвищення пенсій та степендій перед виборами - не рахуються).
Символом падіння цього уявного світу під назвою “суспільний договір” є Майдан і самоорганізовані революційні маси на ньому. Ці маси зараз дуже злі і свідомі того, що я виклав вище простими словами. Але ці маси зараз намагається очолити системна опозиція - маріонеткова креатура “влади”. Нічого особливо поганого в тому нема. Це нормально. Корумпована “влада” намагаєтся зберегтися бодай у якійсь формі. Але не варто перебувати в полоні ілюзій - ці люди можуть бути корисними народові лише тоді, коли і якщо почнуть грати самостійнішу роль, а не просто намагатися змусити нас замінити шило на мило (“поганого” презика на “гарного”, наприклад).
До чого я веду? До того, що треба це робити, браття і сестри. А якщо не зробимо, то потім не треба казати що, типу, “нас знову злили”, “знову нас використали покидьки”, “знову обманули нас ті, кому ми повірили”... Просто не вірте нікому, от і все! І мені не вірте. Вірте собі! Та своєму бажанню жити разом з вашими дітьми й онуками в нормальній країні. А щоб вона була нормальна, треба її нормально зробити.
Один мій хороший друг якось сказав: “Нет никакого такого волшебного способа переместить себя из скучного мира в прекрасный, кроме как действительно это сделать."
ТОЖ ЗРОБІМО ЦЕ зараз, щоб не чекати ще дев’ять років! Інструкція - вище, тож не кажіть потім, що ви не знали, що робити далі після того, як ви захопили порожні адміністративні будівлі.
Усвідомьте лише, що у вас ВЖЕ є все, що вам потрібно, навіть і без тих будівель: Майдан, мільйон однодумців навколо, і влада ;)
P.S. А щоб ви краще собі візуалізували атмосферу момента - ось вам відео про те, як люди співають український гімн у окупованій революціонерами залі засідань Київської мерії :)
UPD:
Щойно ми побачили, що так звані “парламентські методи” не спрацювали. Отже, слід впроваждувати вищевикладене в життя.
Тому зміст посту стисло:
Геть політиканів з влади та опозиції! Все мають вирішувати люди та їхня явочна самоорганізація.
0. Почати ФОРМУВАТИ НОВІ ІНСТИТУТИ ВЛАДИ.
Робити це за наступними принципами:
1. ЛЮСТРАЦІЯ (недопущення до творення тих, хто був в системі до того)
2. ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУЦБЛІЦА (президент - символічна фігура)
3. ГЕТЬ ЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ ВЛАДИ (більшість пинать - на рівень місцевих громад та їхніх органів самуврядування)
4. ПРОЗОРІСТЬ ВЛАДНИХ ІНСТИТУЦІЙ (кожен громадянин може особисто контролювати будь-якого чиновника)
5. ГЕТЬ БІЗНЕСМЕНІВ З ПОЛІТИКИ. Але полегшення та захист ведення чесного бізнесу, мінімум податків та контролюючих органів.