щось не так...
свято...а його відчуття нема.
смуток - це один із гріхів - і в такі святкові дні навіть і думати про щось погане та проблеми не можна...
я невиправний грішник-нема мені спасіння.
3й день...а колись все було так безтурботно-відчутя свята переповнювало,а що тепер..?
лише порожнеча і тільки гіркий комок в горлі нагадує про хибні кроки, Боже скльки їх вже за спиною..?
Кажуть,що люди на помилках вчаться, а я постійно наступаю на одні і тіж граблі - не вмію жити,
абсолюбно не пристосований до життя, заморочуюсь над найменшими дрібницями-заздрю пофігістам - вони хоч не нервують через дрібниці,а я спотикаюсь об кожну...
невпевнений у собі, закомплексований інтроверт із заниженою самооцінкою - хіба це повноцінне життя? - скоріше існування. Навіщо?
навіщо свідомість?осмислення ситуації лише ускладнює її, відчуття безкорисності нестерпне...
і не розібрати відразу хто правий у протистоянні серця та розуму.
нерви натягнуті як струни-вже 5 й день сіпається око. Як виявилося нічого спільного із зором тут нема - причина хронічна перевтома та псигологічна виснаженість - всього 22 весна, а відчуття, що вже 30 - що буде далі, куди веде життя, куди летять роки і що булоб якби все помінялось місцями???
знову апатія... ЗА ЩО??
дивно наскільки всім пофіг один на одного,скоріше не так дивно як образливо.
хоча все можна зрозуміти - кожен робить так як йому вигідно для цього інколи і не гидують
маніпулюванням іншими в своїх цілях.
смуток - це один із гріхів - і в такі святкові дні навіть і думати про щось погане та проблеми не можна...
я невиправний грішник-нема мені спасіння.
3й день...а колись все було так безтурботно-відчутя свята переповнювало,а що тепер..?
лише порожнеча і тільки гіркий комок в горлі нагадує про хибні кроки, Боже скльки їх вже за спиною..?
Кажуть,що люди на помилках вчаться, а я постійно наступаю на одні і тіж граблі - не вмію жити,
абсолюбно не пристосований до життя, заморочуюсь над найменшими дрібницями-заздрю пофігістам - вони хоч не нервують через дрібниці,а я спотикаюсь об кожну...
невпевнений у собі, закомплексований інтроверт із заниженою самооцінкою - хіба це повноцінне життя? - скоріше існування. Навіщо?
навіщо свідомість?осмислення ситуації лише ускладнює її, відчуття безкорисності нестерпне...
і не розібрати відразу хто правий у протистоянні серця та розуму.
нерви натягнуті як струни-вже 5 й день сіпається око. Як виявилося нічого спільного із зором тут нема - причина хронічна перевтома та псигологічна виснаженість - всього 22 весна, а відчуття, що вже 30 - що буде далі, куди веде життя, куди летять роки і що булоб якби все помінялось місцями???
знову апатія... ЗА ЩО??
дивно наскільки всім пофіг один на одного,скоріше не так дивно як образливо.
хоча все можна зрозуміти - кожен робить так як йому вигідно для цього інколи і не гидують
маніпулюванням іншими в своїх цілях.