І зненацька
На це мене надихнув чужий пост, на який я в стрічці наткнулась)
Цього року в мене були дві поїздки закордон, досить тісно одна за одною.
Перерва була десь трохи більше двох тижнів
Тільки в одну поїздку ми їздили утрьох, а в другу- я одна
І я зрозуміла, що у компанії мені їздити дещо складно. Ну принаймні у цій(уви, другий рік є тому підтвердженням, хоча цього разу деякі моменти пройшли легше,деякі навпаки,гостріше) ми всі були підв"язані на деякі заходи, мали разом кудись ходити.. Це складалось не завжди так,як я це бачила і це порядком дратувало.
Хтось,наприклад, великий любитель гастротуризму. І я взагалі-то не проти,але шлунок в мене знааачно менше, тому їсти в скажених кількостях тричі на день- то вже якось того, занадто.
Ну і я наприклад обожнюю ходити по музеям. Точніше,по костюмованим виставкам, хоча в цілому музеї як такі теж цікаві.
А от Лаєна від них нудить ще на підході
(Ооо, ви б бачили його вираз обличчя, коли я в аеропорту знайшла плакат, що у Вільнюсі проводиться виставка костюмів Васильєва! Поки ми чекали на багаж, то швиденько пробила що,де і як- і тут же ощасливлюю оточуючих, що хто як хоче,а я особисто туди піду,всеодно конкретних планів в нас немає. Його реакція була феєрична: " Блин, ты в Вильнюсе пять минут!!! И уже нашла выставку костюмов куда нада точно пойти???!!!")
А от в Парижі я була одна. Ну, тобто з Ксю ми спілкувались вечорами і на вихах з"їздили в околиці Парижу,але по всім виставкам і місту я ходила сама-самісінька
І це було так кльооово.. Я могла зависнути над одним костюмом хвилин на десять, сівши врешті-решт на підлогу,то для особливо -забористого кадру, то для того щоб дечого замалювати)
І ніхто наді мною не нависав,не нудів пішли далі і що ж так довго..
А в хостелі в Кракові, на другий день мого проживання у хостелі туди заселилась зграя юних чехів.
Я в цілому в хостелах одна у кількомісних кімнатах проживала дуже рідко,але звикла,що зазвичай всім не те щоб пофіг на тебе..Скоріш ніхто не нав"язується. Хеллоу,ага. І далі кожен займається своєю справою.
Тут же(може за рахунок того,що вони, з їх слів, пили починаючи з шостої ранку(а на годиннику була вже шоста вечора) зі мною всі привітались, а там запросили до столу на потриндіть, потім і налили.. xDDD
Трохи відійду від основного меседжу, заради якого я згадала про них.
Знаєте що саме вони запитали в мене практично найпершим чином?
Що у нас тут коїться. Мовляв новини наші кажуть одне, з Росією ми какбе дружим, а що сталось в Україні не зовсім розумієм..
Пояснила як могла. Здається, були здивовані, що Київ не лежить в руїнах і у нас тут нема перестрілок на вулицях.
Питань задавали багато, слухали уважно. Надіюсь.. надіюсь почули й зрозуміли.
Але повернусь до наших баранів)
От розпитували вони мене яким чином я потрапила у Краків, як подорожувала сама..
І один з них дуууже здивувавсь. Каже,я ось не уявляю як подорожував би сам. Напевно і не подорожував би зовсім.
А для мене це майже відкриттям стало). Для мене це настільки природньо і нормально..не знаю) Я в цілому зовсім не проти компанії, але і самій мені цілком комфортно)
Цього року в мене були дві поїздки закордон, досить тісно одна за одною.
Перерва була десь трохи більше двох тижнів
Тільки в одну поїздку ми їздили утрьох, а в другу- я одна
І я зрозуміла, що у компанії мені їздити дещо складно. Ну принаймні у цій(уви, другий рік є тому підтвердженням, хоча цього разу деякі моменти пройшли легше,деякі навпаки,гостріше) ми всі були підв"язані на деякі заходи, мали разом кудись ходити.. Це складалось не завжди так,як я це бачила і це порядком дратувало.
Хтось,наприклад, великий любитель гастротуризму. І я взагалі-то не проти,але шлунок в мене знааачно менше, тому їсти в скажених кількостях тричі на день- то вже якось того, занадто.
Ну і я наприклад обожнюю ходити по музеям. Точніше,по костюмованим виставкам, хоча в цілому музеї як такі теж цікаві.
А от Лаєна від них нудить ще на підході
(Ооо, ви б бачили його вираз обличчя, коли я в аеропорту знайшла плакат, що у Вільнюсі проводиться виставка костюмів Васильєва! Поки ми чекали на багаж, то швиденько пробила що,де і як- і тут же ощасливлюю оточуючих, що хто як хоче,а я особисто туди піду,всеодно конкретних планів в нас немає. Його реакція була феєрична: " Блин, ты в Вильнюсе пять минут!!! И уже нашла выставку костюмов куда нада точно пойти???!!!")
А от в Парижі я була одна. Ну, тобто з Ксю ми спілкувались вечорами і на вихах з"їздили в околиці Парижу,але по всім виставкам і місту я ходила сама-самісінька
І це було так кльооово.. Я могла зависнути над одним костюмом хвилин на десять, сівши врешті-решт на підлогу,то для особливо -забористого кадру, то для того щоб дечого замалювати)
І ніхто наді мною не нависав,не нудів пішли далі і що ж так довго..
А в хостелі в Кракові, на другий день мого проживання у хостелі туди заселилась зграя юних чехів.
Я в цілому в хостелах одна у кількомісних кімнатах проживала дуже рідко,але звикла,що зазвичай всім не те щоб пофіг на тебе..Скоріш ніхто не нав"язується. Хеллоу,ага. І далі кожен займається своєю справою.
Тут же(може за рахунок того,що вони, з їх слів, пили починаючи з шостої ранку(а на годиннику була вже шоста вечора) зі мною всі привітались, а там запросили до столу на потриндіть, потім і налили.. xDDD
Трохи відійду від основного меседжу, заради якого я згадала про них.
Знаєте що саме вони запитали в мене практично найпершим чином?
Що у нас тут коїться. Мовляв новини наші кажуть одне, з Росією ми какбе дружим, а що сталось в Україні не зовсім розумієм..
Пояснила як могла. Здається, були здивовані, що Київ не лежить в руїнах і у нас тут нема перестрілок на вулицях.
Питань задавали багато, слухали уважно. Надіюсь.. надіюсь почули й зрозуміли.
Але повернусь до наших баранів)
От розпитували вони мене яким чином я потрапила у Краків, як подорожувала сама..
І один з них дуууже здивувавсь. Каже,я ось не уявляю як подорожував би сам. Напевно і не подорожував би зовсім.
А для мене це майже відкриттям стало). Для мене це настільки природньо і нормально..не знаю) Я в цілому зовсім не проти компанії, але і самій мені цілком комфортно)