Спогади з дитинства або підготовка до змін
Мудрі люди кажуть, коли готуєшся до глобальних змін - підсвідомо часто згадуєш речі, про які ніби ніколи й не думав. Мені от нині цікаво стало - а що зараз пишуть в журналі Burda? Колись цей журнал був предметом особливої гордості моєї мами, бо там були викройки і інструкції, по яких шили. Я от, на приклад, досі пам'ятаю номер за липень 85 року, де були дуже красіві весільні сукні (дуже красіві на той час, бггг).
На площі Франка закрили "Дари моря", ну тобто мені насправді це якось байдуже - продукти можна купити і в іншому місці, але цей магазин, був там ніби все, рано відкривався, там все було пиво, морозиво, і навіть сирники з тортами :) До "Дарів моря" там була їдальня, а збоку де тепер "супермаркет" Аншлаг (Аншлаг з Регіною Дубовіцкою), колись були "Овочі". Але це все було якось так нереально давно, коли і гори були більшими і батьки молодшими, а я так любила атракціон "Веселі гірки" в Парку культури.
А ше в мене в дєцтві була одна сімейна "драма" :) Про яку я також дивним чином згадала :) Я коли була геть мала то панічно боялась будь-яких осіб чоловічої статі, признавала тільки тата, поява будь-якого іншого чувака викликала просто страшні плачі. І от одного літа тусувались ми в родини, до якої приїхала ше куча родичів, при чому переважно якраз дядьків, і от я вирішила сховатись - сіла собі так тихенько на сходах і втикала. Мене всі шукали, бігали туда-сюда, але я за якийсь час вирішила, шо то буде дуже тупо тепер вилізти, коли мене всі стільки часу шукали і далі сиділа, потім батьки мене якось самі найшли, і шо странно я тоді взагалі не дістала.
Отак от, замість того, щоб інтерв'ю розшифровувати, сиджу шмаркаю і... готуюсь до змін шо лі :)
На площі Франка закрили "Дари моря", ну тобто мені насправді це якось байдуже - продукти можна купити і в іншому місці, але цей магазин, був там ніби все, рано відкривався, там все було пиво, морозиво, і навіть сирники з тортами :) До "Дарів моря" там була їдальня, а збоку де тепер "супермаркет" Аншлаг (Аншлаг з Регіною Дубовіцкою), колись були "Овочі". Але це все було якось так нереально давно, коли і гори були більшими і батьки молодшими, а я так любила атракціон "Веселі гірки" в Парку культури.
А ше в мене в дєцтві була одна сімейна "драма" :) Про яку я також дивним чином згадала :) Я коли була геть мала то панічно боялась будь-яких осіб чоловічої статі, признавала тільки тата, поява будь-якого іншого чувака викликала просто страшні плачі. І от одного літа тусувались ми в родини, до якої приїхала ше куча родичів, при чому переважно якраз дядьків, і от я вирішила сховатись - сіла собі так тихенько на сходах і втикала. Мене всі шукали, бігали туда-сюда, але я за якийсь час вирішила, шо то буде дуже тупо тепер вилізти, коли мене всі стільки часу шукали і далі сиділа, потім батьки мене якось самі найшли, і шо странно я тоді взагалі не дістала.
Отак от, замість того, щоб інтерв'ю розшифровувати, сиджу шмаркаю і... готуюсь до змін шо лі :)