Ноу коментс або Будьмо уважні.
Заїхали сьогодні в дитячу поліклініку.
Я, возик, мала в возику.
На ручці возика висить 2 сумки. Одна з продуктами, інша моя.
Встала спиною до возика, стою стараюся зрозуміти - приймає наша дільнича завтра чи ні й о котрій годині.
Повертаю голову до візочка.
Коло возика стоїть мужик і тримає в руках мою сумку.
Ту в котрій гаманець, гроші на продукти на решту місяця, 2 телефони з купою невідновлюваних номерів, український паспорт, ключі від дому, ну і т.д.
У мене шок.
Я протягую руку, він винувато знизує плечима і віддає сумку.
У реєстратурі купа народу - мамочки з дітьми, бабусі, просто підлідки, одна санітарка, одна мамаша явно сидить і дивиться на те, що відбувається від самого початку.
Інші дивлять уже в процесі.
І всі мовчать.
Я даю йому підпотиличник і кричу "СУКА! Ти що робиш! Це моя сумка"
Він спокійним кроком виходить. Ніхто його не пробує зупинити, нічого.
Мене не скільки шокував факт, що мене ледь не позбавили майна.
Скільки те, що 15 таких самих потенційних жертв, як я НІЧОГО не зробили і не сказали.
Бодай тихого "Жіночко, сумка!" Як роблять у таких випадках продавці на ринку.
З цікавим досвідом, мене.
А нова красива сумка від Лізи (bullet_13) буде висіти вдома і гулятися на вихідних, бо сумка з 2 ручками замість ременя через плече мені в щоденних прогулянках явно не підходить :(
П.С. Як і після того випадку в приймальній комісії, йшла і озиралася всю дорогу. Раптом він надумає піти за мною і побити за те, що я його зловила та принизила.