Суд над Ульяненком
Вчора був на "громадському суді над письменником Ульяненком" в книгарні Є. Захід мав дві магістральні лінії - сарказм (цю лінію гнули Доній, Кокотюха, Бриних+Стах - фоном) та інвективу на адресу Нацкомісії з моралі (Ульянов, Лариса Денисенко, Володарський і ряд присутніх).
Я подумав - а чого, власне, так напосідати на НЕК (від Донія, як депутата,вимагали - комісію розпустить, закон про мораль скасувать і т.д.)? Завдання комісії - шукати порнографію, і вони її знаходять (у випадку з романом "Жінка його мрії" вони ще й відзначили художні якості твору, тобто не сказали тупо, що це порнографія).
Загроза, на мій погляд, не так в спробах установити цензуру (це приписують НЕК), як у ханжестві та самоцензурі (це пахне поверненням до авторитаризму), несприйнятті суспільством свободи самовираження (а тут уже нема чого скаржитися на НЕК).
Ніхто не вимагав від видавництва КСД віддавати рукопис роману Ульяненка на експертизу в НЕК.
Навіть коли НЕК визнала роман порнографічним, закон не вимагав знімати з продажу весь наклад книжки і розривати контракт з Ульяненком - це КСД зробив із власної ініціативи.
Страх, "аби чого не сталося" (при тому, що рішення НЕК мають рекомендаційний характер і юридичних насділків за собою не тягнуть) виявляється більшим за силу грошей - друкарі ладні відмовитися від замовлення і з власної ініціативи замовляти експертизу того, що вони друкують (так було з журналом ШО - вчора Кабанов розповідав), а видавці - від прибутків при такому ажіотажі!
І ще про КСД.
Вчора ж я був свідком картини, яку бачив тільки раз у житті, - черги в книгарню. У 1988 році я цілий день стояв у довжелезній черзі в магазин передплатних видань - розігрували лотерею, кому дістанеться п’ятитомник Пастернака і дев’ятитомник Карамзіна.
Вчора біля входу в магазин КСД на Республіканському стадіоні стояла майже така ж черга. Я підходив туди двічі - в обід і увечері - людей не меншало.
Через скляні двері було видно знеможених касирш, які вибивали чеки і пакували покупцям книжки.
Сподіваюся, то з-під прилавка продавали Ульяненка ))))
Я подумав - а чого, власне, так напосідати на НЕК (від Донія, як депутата,вимагали - комісію розпустить, закон про мораль скасувать і т.д.)? Завдання комісії - шукати порнографію, і вони її знаходять (у випадку з романом "Жінка його мрії" вони ще й відзначили художні якості твору, тобто не сказали тупо, що це порнографія).
Загроза, на мій погляд, не так в спробах установити цензуру (це приписують НЕК), як у ханжестві та самоцензурі (це пахне поверненням до авторитаризму), несприйнятті суспільством свободи самовираження (а тут уже нема чого скаржитися на НЕК).
Ніхто не вимагав від видавництва КСД віддавати рукопис роману Ульяненка на експертизу в НЕК.
Навіть коли НЕК визнала роман порнографічним, закон не вимагав знімати з продажу весь наклад книжки і розривати контракт з Ульяненком - це КСД зробив із власної ініціативи.
Страх, "аби чого не сталося" (при тому, що рішення НЕК мають рекомендаційний характер і юридичних насділків за собою не тягнуть) виявляється більшим за силу грошей - друкарі ладні відмовитися від замовлення і з власної ініціативи замовляти експертизу того, що вони друкують (так було з журналом ШО - вчора Кабанов розповідав), а видавці - від прибутків при такому ажіотажі!
І ще про КСД.
Вчора ж я був свідком картини, яку бачив тільки раз у житті, - черги в книгарню. У 1988 році я цілий день стояв у довжелезній черзі в магазин передплатних видань - розігрували лотерею, кому дістанеться п’ятитомник Пастернака і дев’ятитомник Карамзіна.
Вчора біля входу в магазин КСД на Республіканському стадіоні стояла майже така ж черга. Я підходив туди двічі - в обід і увечері - людей не меншало.
Через скляні двері було видно знеможених касирш, які вибивали чеки і пакували покупцям книжки.
Сподіваюся, то з-під прилавка продавали Ульяненка ))))