Диспут
Сашко Доній запросив сьогодні на диспут "Пропаганда гомосексуалізму чи пропаганда толерантності?". Теми - 1. антологія "120 сторінок Содому"; 2. Заборона показу в Україні фільму "Бруно". Після диспуту було обіцяно бонус - конкурс одностатевих поцілунків.
Бонусу, звісно, не було. Як і диспуту, втім, теж. Маячню казкаря Сашка Лірника про те, що гомосексуали не можуть розмножуватися і що пропаганда гомосексуалізму, яка зараз має місце, шкідлива для людей, які не визначилися в своїх сексуальних уподобаннях, і що взагалі толерантність шкідлива для українського суспільства, переповідати не буду. Все це, хоч і сумно (здавалося б, освічені люди!), але передбачувано.
Мене почала непокоїти думка, що сьогодні перестали відбуватися дискусії, де сперечаючись, слово беруть логіка та здоровий глузд. Розруха в головах - це, по моєму, про наше сьогодення.
Згадав такий же "диспут" під час засідання журі нинішнього Форуму видавців. Сергій Якутович, як художник, намагався пояснити, що альбом "Українська вишивка" не може претендувати на нагороду за найкращу поліграфію. Тут же піднялися обурені патріотичні науково-культурно-освітні діячі зі словами: "Та ви що, це ж УКРАЇНСЬКА вишивка!!!"
Тоталітаризм, по моєму, повертається. Саме через галузь культури і мистецтва. Тут легше встановити рамки і заборони - розділити мистецькі твори на патріотичні (корисні) і порнографічні (шкідливі). Тут легше провести єдино правильну лінію "традиційних українських цінностей" і визначити ворогів - гомосексуалів, іммігрантів, бозна-кого ще, з якими треба боротися. Легше за турботою про моральність відвернути увагу від кричущих проблем суспільства.
Здається, я починаю не тільки розуміти,а й відчувати метафору "духовний Чорнобиль України".
Бонусу, звісно, не було. Як і диспуту, втім, теж. Маячню казкаря Сашка Лірника про те, що гомосексуали не можуть розмножуватися і що пропаганда гомосексуалізму, яка зараз має місце, шкідлива для людей, які не визначилися в своїх сексуальних уподобаннях, і що взагалі толерантність шкідлива для українського суспільства, переповідати не буду. Все це, хоч і сумно (здавалося б, освічені люди!), але передбачувано.
Мене почала непокоїти думка, що сьогодні перестали відбуватися дискусії, де сперечаючись, слово беруть логіка та здоровий глузд. Розруха в головах - це, по моєму, про наше сьогодення.
Згадав такий же "диспут" під час засідання журі нинішнього Форуму видавців. Сергій Якутович, як художник, намагався пояснити, що альбом "Українська вишивка" не може претендувати на нагороду за найкращу поліграфію. Тут же піднялися обурені патріотичні науково-культурно-освітні діячі зі словами: "Та ви що, це ж УКРАЇНСЬКА вишивка!!!"
Тоталітаризм, по моєму, повертається. Саме через галузь культури і мистецтва. Тут легше встановити рамки і заборони - розділити мистецькі твори на патріотичні (корисні) і порнографічні (шкідливі). Тут легше провести єдино правильну лінію "традиційних українських цінностей" і визначити ворогів - гомосексуалів, іммігрантів, бозна-кого ще, з якими треба боротися. Легше за турботою про моральність відвернути увагу від кричущих проблем суспільства.
Здається, я починаю не тільки розуміти,а й відчувати метафору "духовний Чорнобиль України".