Згубник душ

Apr 19, 2018 17:19

Довго, ще довго шукатимеш в усмішці хитрість, зневагу та зраду. "Спасібо, у мєня уже било. Дякую, больше нє надо!"
(Вибач, Тетянко, застосував таки оцей нелюбимий тобов прийом. Забудем о нём.)
Довго, ще довго при згадці Пелевіна та Кастанеди тобі буде снитися Маркес. Та ще мабуть Борхес. І ще Че Гевара - коротше - перемога та зрада.
Дякую, в неї все вже (та брешу ж блін!) було. Дякую, їй нє нада.
Довго, ще довго мені спокутувати гріх того, хто я є. Довго шукати березовий вовчий бурундуковий сік. Вивчати правила гри, яку вигадали бобри. О! Я згадав, у цім світі святі - то бобри! А метелики й бабки - то пошесть та шашіль, що Ігдрасіль гризуть. І Воландеморту безгубо волають - татю, ми туть, ми туть!!!
Довго, ще довго зе вайта зе шейд оф пейл - тому що попіл надії ніколи не розлетить сі понад Гімалаями, Кіліманджаро та іншим піком Тесленка на якійсь скелястій планеті у восьмому зоряному метакаскаді...
Каді! Скажи мені, Каді, хто з нас правий - Макл Валентайн Сміт чи Люба Світобудова?
Знову.
І знову.
І знову
Я посміхнуся у зоряний хмарний місячний сонячний всесвіт.
Хитро, зневажливо та зрадливо. Щоби запам`ятали мене
Таким.

невірші

Previous post Next post
Up