два по сто псто (ч1)
Перша сотка.
Почнем з позитивного: Перша сотка суперський марафон, цього року приїхала величезна кількість народу, було купа позитиву ну і взагалі всі класні хто їхав сотку :) Команда AlkoTheam подолала 100 км. за рекордно короткий час 8 годин 47 хвилин )))
Так, нам соромно і ми на наступний рік будемо старатись покращити свій результат та вкластись в норматив 100 кілометрів за 10 годин. Думаю варто їхати з велопричіпом на якому встановити бар і мангал ))) Цього року на сотку в Олі було день народження, з чим ми її і вітали всю дорогу, Юля перший раз їхала 100 км свідомо, а не тому що так треба і іншого виходу нема, Марік просто віз цілий баул сосисок і час від часу брав наших дівчат на буксир. Я звичайно їхав помаліше за всіх і віз те що дозволяло мені бути впевненим що мене не загублять. В бомж-режимі команду супроводжував Сербус, за що йому величезне дякую.
КП1 традиційно нас порадувало вафельками, водою, та що саме головне позитивом і доброзичливістю. Хоч і не було обіцяного кальяну, але все одно це найкраще КП, дякуємо за підтримку ;) Неспішно котимося далі, десь після Комарно Юля зловила змію на переднє кулко, поки клеїли камеру приїхали КП1 і напомпували нам колесо :) Ще раз дякуємо.
В Городку була перша серйозна зупинка щоб підкріпити сили, сосиски, сік і до сосисок :) Віновивши сили ми рушили в знаменитий бар Едем, де і класно відмітили день народження Олі. Добре попоївши і посвяткувавши попрощались з Сербусом який поїхав додому у Мостиська, а ми поїхали до КП2.
КП2, А бил лі мальчік ? Ми ні мальчіков ні девочєк там не бачили, розстроїні ми поїхали далі. Кілька км гладенького асфальту і ми вже в Розточчі. Неспішно долаємо гірський фініш і несподівано для себе отримуємо призи ))) Та ще й так що можна вибрати. Ми взяли собі по пляшці квасу на двох і покотились далі.
Буда - традиційно ногами, після Буди традиційно літаю і чекаю всіх перед Бірками. Ще трошки крутимо і ФІНІШ !!!
Відро, лопата, вентилятор ну ви поняли ))))
Перш за все хочу сказати про відношення до учасників які приїзжають останніми - на них організаторам плювати, для організаторів це обуза яка не дає їм швидко та радісно поїхати додому. Де-юре це аматорський марафон для популяризації велосипеда, але де-факто це змагання-перегони де вся увага приділяється першим 10-15 учасникам, всі решта їм просто не цікаві, це масовка. Потрібно просити магнітик, питати чи дадуть медальку, і взагалі потрібно не морочити голову організаторам, приїхав на фініш, ну і їдь собі далі.
Друге що дуже не сподобалось це запізнення організаторів на реєстрацію. Звичайно що всі розуміють що на площу Ринок в'їзд по перепусткам, що ви чекали що вас пустять, але ви що перший рік то взнали ? Приїдьте на сьому, і до восьмої точно заїдете.
Трете, відсутність КП2. Тут без коментарів навіть. Пох...зм 80лвл.
ЗІЖ
Шановні організатори, варто більше уваги приділяти тим учасникам які приїзжають останніми, для них це дійсно перемога, особливо тим в кого 100 км в перше.
Почнем з позитивного: Перша сотка суперський марафон, цього року приїхала величезна кількість народу, було купа позитиву ну і взагалі всі класні хто їхав сотку :) Команда AlkoTheam подолала 100 км. за рекордно короткий час 8 годин 47 хвилин )))
Так, нам соромно і ми на наступний рік будемо старатись покращити свій результат та вкластись в норматив 100 кілометрів за 10 годин. Думаю варто їхати з велопричіпом на якому встановити бар і мангал ))) Цього року на сотку в Олі було день народження, з чим ми її і вітали всю дорогу, Юля перший раз їхала 100 км свідомо, а не тому що так треба і іншого виходу нема, Марік просто віз цілий баул сосисок і час від часу брав наших дівчат на буксир. Я звичайно їхав помаліше за всіх і віз те що дозволяло мені бути впевненим що мене не загублять. В бомж-режимі команду супроводжував Сербус, за що йому величезне дякую.
КП1 традиційно нас порадувало вафельками, водою, та що саме головне позитивом і доброзичливістю. Хоч і не було обіцяного кальяну, але все одно це найкраще КП, дякуємо за підтримку ;) Неспішно котимося далі, десь після Комарно Юля зловила змію на переднє кулко, поки клеїли камеру приїхали КП1 і напомпували нам колесо :) Ще раз дякуємо.
В Городку була перша серйозна зупинка щоб підкріпити сили, сосиски, сік і до сосисок :) Віновивши сили ми рушили в знаменитий бар Едем, де і класно відмітили день народження Олі. Добре попоївши і посвяткувавши попрощались з Сербусом який поїхав додому у Мостиська, а ми поїхали до КП2.
КП2, А бил лі мальчік ? Ми ні мальчіков ні девочєк там не бачили, розстроїні ми поїхали далі. Кілька км гладенького асфальту і ми вже в Розточчі. Неспішно долаємо гірський фініш і несподівано для себе отримуємо призи ))) Та ще й так що можна вибрати. Ми взяли собі по пляшці квасу на двох і покотились далі.
Буда - традиційно ногами, після Буди традиційно літаю і чекаю всіх перед Бірками. Ще трошки крутимо і ФІНІШ !!!
Відро, лопата, вентилятор ну ви поняли ))))
Перш за все хочу сказати про відношення до учасників які приїзжають останніми - на них організаторам плювати, для організаторів це обуза яка не дає їм швидко та радісно поїхати додому. Де-юре це аматорський марафон для популяризації велосипеда, але де-факто це змагання-перегони де вся увага приділяється першим 10-15 учасникам, всі решта їм просто не цікаві, це масовка. Потрібно просити магнітик, питати чи дадуть медальку, і взагалі потрібно не морочити голову організаторам, приїхав на фініш, ну і їдь собі далі.
Друге що дуже не сподобалось це запізнення організаторів на реєстрацію. Звичайно що всі розуміють що на площу Ринок в'їзд по перепусткам, що ви чекали що вас пустять, але ви що перший рік то взнали ? Приїдьте на сьому, і до восьмої точно заїдете.
Трете, відсутність КП2. Тут без коментарів навіть. Пох...зм 80лвл.
ЗІЖ
Шановні організатори, варто більше уваги приділяти тим учасникам які приїзжають останніми, для них це дійсно перемога, особливо тим в кого 100 км в перше.