Депутат Ющенко?
Найкраще, що може зробити президент після завершення своєї каденції, - піти з традиційної публічної політики назавжди. Якщо він відмінно виконав свою президентську функцію, такий відхід дозволить йому зберегти гарне обличчя, перетворитися в історичній пам’яті на символ епохи. Якщо ж він зле виконав президентську функцію, відхід від публічної політики є гарантією заспокоєння збентеженого суспільства.
От як Ніколя Саркозі вчинив, або як Леонід Кучма. А от Леонід Кравчук так не зміг і не захотів. Проте Кравчукові це можна пробачити, бо він цікавий. Просто цікавий - як людина, політик і співбесідник. На відміну від Віктора Ющенка… Бо останній, схоже, повертається. І тим самим провокує здіймання величезної хвилі обурення та лайливих волань з боку майже всіх. З одного боку роздратовані ті, хто завжди не перетравлював «помаранчевих»; з іншого боку обурені ті, хто не можуть пробачити Ющенкові «зради ідеалів Майдану».
Одне, що можна сказати на користь Віктора Ющенка, так це те, що серед перших державних осіб часів незалежності він є найбільш послідовним націонал-патріотом. Це факт. Проте одночасно саме це його і згубило, бо підсвідомо він припускав, що внутрішніх переконань і багаточасових націонал-патріотичних проповідей перед камерами цілком достатньо для побудови успішної і нової в усіх сенсах країни. Але патріотизм - не у словах, а у сміливих реформаторських вчинках на користь свого народу!
Цілком зрозуміло: нічого нового у разі потрапляння в парламент Віктор Андрійович сказати навряд чи зможе. А головне - нічого зробити не зможе. Через певну специфіку власної особистості і вдачі. Перевірено - не працює! Тож ліпше хай спробують інші праві політсили! (Бо Ющенко таки зможе відірвати 1-2% голосів у відомого правого об’єднання, чим остаточно унеможливить потрапляння «Свободи» у Раду).
Отже третьому президенту України, як і будь якому іншому після завершення його повноважень, пропонується займатися дуже корисними і поважними справами (замість повернення у публічну політику):
- громадська діяльність або благодійність;
- викладання і наукова робота;
- літературні старання;
- бізнес (але не барижний, а якийсь виробничий);
- рибальство, мисливство, бджільництво.
Але позбавте нас всіх «щастя» спостерігати ефект політичного déjà vu!
От як Ніколя Саркозі вчинив, або як Леонід Кучма. А от Леонід Кравчук так не зміг і не захотів. Проте Кравчукові це можна пробачити, бо він цікавий. Просто цікавий - як людина, політик і співбесідник. На відміну від Віктора Ющенка… Бо останній, схоже, повертається. І тим самим провокує здіймання величезної хвилі обурення та лайливих волань з боку майже всіх. З одного боку роздратовані ті, хто завжди не перетравлював «помаранчевих»; з іншого боку обурені ті, хто не можуть пробачити Ющенкові «зради ідеалів Майдану».
Одне, що можна сказати на користь Віктора Ющенка, так це те, що серед перших державних осіб часів незалежності він є найбільш послідовним націонал-патріотом. Це факт. Проте одночасно саме це його і згубило, бо підсвідомо він припускав, що внутрішніх переконань і багаточасових націонал-патріотичних проповідей перед камерами цілком достатньо для побудови успішної і нової в усіх сенсах країни. Але патріотизм - не у словах, а у сміливих реформаторських вчинках на користь свого народу!
Цілком зрозуміло: нічого нового у разі потрапляння в парламент Віктор Андрійович сказати навряд чи зможе. А головне - нічого зробити не зможе. Через певну специфіку власної особистості і вдачі. Перевірено - не працює! Тож ліпше хай спробують інші праві політсили! (Бо Ющенко таки зможе відірвати 1-2% голосів у відомого правого об’єднання, чим остаточно унеможливить потрапляння «Свободи» у Раду).
Отже третьому президенту України, як і будь якому іншому після завершення його повноважень, пропонується займатися дуже корисними і поважними справами (замість повернення у публічну політику):
- громадська діяльність або благодійність;
- викладання і наукова робота;
- літературні старання;
- бізнес (але не барижний, а якийсь виробничий);
- рибальство, мисливство, бджільництво.
Але позбавте нас всіх «щастя» спостерігати ефект політичного déjà vu!