Свій перший блог на УП Юрій Луценко
присвятив Петру Порошенку, а точніше - його рішенню піти працювати до уряду Азарова (фактично - в команду Януковича). Юрій Віталійович пише, що шляхетним намірам Петра Олексійовича не судилося здійснитися. І ставить риторичне запитання: "Чи можна врятувати економіку, продавши душу організатору її дерибану?"
І ще цитата Луценка: "Петро Олексійович, безсумнівно, буде професійним урядовцем. Але в цьому уряді на нього чекає безліч моральних самоконфліктів, коли йому доведеться вибирати між порятунком країни і благополуччям режиму".
Луценко, звісно, цілком правий. Але чи має він моральне право закадите щось Порошенку. Бо ж всі пам'ятають, як у серпні 2006-го року сам Юрій Віталійович повівся ще більш нелогічно - погодився працювати міністром внутрішніх справ в уряді прем'єра Януковича. І навіть спеціальну годинну прес-конференцію провів для журналістам, щоб пояснити логіку свого вчинку - "щоб продовжити реформування МВС". І це той Луценко, який чи не найбільше знущався з Януковича через його судимості і "зеківське минуле".
Юрію Віталійовичу, як щодо "моральних самоконфліктів" - чи не виникали вони у Вас тоді? І чи не "продавали душу організатору дерибану"? То навіщо тоді зараз вдавати з себе морального суддю?
P.S. Юрію Віталійовичу, прийміть мої співчуття у зв'язку з життєвими обставинами, у яких Ви опинилися. Бажаю міцного здоров'я та внутрішньої витримки! Це щиро...