п.с.
це був важкий рік.
і чудовий одночасно.
сесія позаду, майже всі пункти у "ту ду-ліст" на рік помічені галочкою. крім двох, що з року в рік переносяться на невизначений термін. може, вони якось повйязані між собою - я вже і не знаю, що з тими двома пунктами робити. але вже записала їх у "ту ду-2010".
2010! ого!!!! памйятаю, як святкували 2000! у мене ще були такі накладні татуювання дитячі з цифрами "2000". і всі думали, що буде кінець світу. за 10 років я пережила, крайньою мірою, три персональні апокаліпсіси, але, як бачите, жива і дуже щаслива.
мені 23. нещодавно в кавйярні казала своєму Маркусу щось типу "мені 23, і я не знаю, що робити далі - заміж не хочу, карйєрних планів не маю". при цьому дві тьоті за сусіднім столиком косо на мене подивилися й усміхнулися. мені стало соромно. яка дурня, все життя попереду!
за цей рік я зрозуміла, що є лише три речі, які мене в житті цікавлять: кіно, музика і мандри. працюватиму у цьому напрямку.
взагалі, багато з чим довелося визначитися. я остаточно закохана у київ. мені добре тут жити. але жити тут я не збираюся. хто зна - влітку помандрую по світу, може знайду країну, де мене приймуть за свою. сподіваюся, цією країною буде сербія, куди переїду через 2 роки) ха-ха, я вже навіть це продумала, яка дурня, неможна так загадувати) краще одразу робити без загадувань)
я втомлена. я просто дуже втомлена і хвора. я хочу спати і томатного соку. я хочу на балканфест. я хочу знімати своє кіно, яке я обожнюю, від якого залежить все моє подальше життя, яке для мене зараз є найголовнішим стимулом. я залежу від цього фільму, постійно прокручую його в голові, програю вже відзняті епізоди, подумки монтую ігрові сцени, які запланувала відзняти на березень. я хочу зжерти ці плівки, щоб вони дісталися тільки мені. я вже уявляю, як буду презентувати цей фільм. я живу тільки цим фільмом. якщо чесно, мені навіть страшно, що я так привйязалася до нього. відчуваю, що з кожною хвилиною тримання камери в руках знімаю все краще і відчуваю кадр ще ближче. і для мене дуже важливо, що є люди, для яких цей фільм також важливий.
за цей рік я багато чого знайшла, багато втратила. нові друзі, нові неприємні знайомства, нові розчарування і зачарування. я щаслива, що стала близькою з кількома дуже важливими, надзвичайними людьми. вони мене надихають. натхнення - це найважливіше.
я щаслива, що в цьому році був Емір, що був Сєрьожа, що був Діма, що були С. і Д. - люди ніби з іншого життя, ніби їх і не існує насправді, але вони зйявляються нізвідки і йдуть, залишаючи по собі якусь невловиму і невимовну вдячність - просто за те, що вони існують, що вони витратили на мене частину свого життя.
і просто я щаслива, що тоді не наробила дурниць, і можу насолоджуватися життям:)
і чудовий одночасно.
сесія позаду, майже всі пункти у "ту ду-ліст" на рік помічені галочкою. крім двох, що з року в рік переносяться на невизначений термін. може, вони якось повйязані між собою - я вже і не знаю, що з тими двома пунктами робити. але вже записала їх у "ту ду-2010".
2010! ого!!!! памйятаю, як святкували 2000! у мене ще були такі накладні татуювання дитячі з цифрами "2000". і всі думали, що буде кінець світу. за 10 років я пережила, крайньою мірою, три персональні апокаліпсіси, але, як бачите, жива і дуже щаслива.
мені 23. нещодавно в кавйярні казала своєму Маркусу щось типу "мені 23, і я не знаю, що робити далі - заміж не хочу, карйєрних планів не маю". при цьому дві тьоті за сусіднім столиком косо на мене подивилися й усміхнулися. мені стало соромно. яка дурня, все життя попереду!
за цей рік я зрозуміла, що є лише три речі, які мене в житті цікавлять: кіно, музика і мандри. працюватиму у цьому напрямку.
взагалі, багато з чим довелося визначитися. я остаточно закохана у київ. мені добре тут жити. але жити тут я не збираюся. хто зна - влітку помандрую по світу, може знайду країну, де мене приймуть за свою. сподіваюся, цією країною буде сербія, куди переїду через 2 роки) ха-ха, я вже навіть це продумала, яка дурня, неможна так загадувати) краще одразу робити без загадувань)
я втомлена. я просто дуже втомлена і хвора. я хочу спати і томатного соку. я хочу на балканфест. я хочу знімати своє кіно, яке я обожнюю, від якого залежить все моє подальше життя, яке для мене зараз є найголовнішим стимулом. я залежу від цього фільму, постійно прокручую його в голові, програю вже відзняті епізоди, подумки монтую ігрові сцени, які запланувала відзняти на березень. я хочу зжерти ці плівки, щоб вони дісталися тільки мені. я вже уявляю, як буду презентувати цей фільм. я живу тільки цим фільмом. якщо чесно, мені навіть страшно, що я так привйязалася до нього. відчуваю, що з кожною хвилиною тримання камери в руках знімаю все краще і відчуваю кадр ще ближче. і для мене дуже важливо, що є люди, для яких цей фільм також важливий.
за цей рік я багато чого знайшла, багато втратила. нові друзі, нові неприємні знайомства, нові розчарування і зачарування. я щаслива, що стала близькою з кількома дуже важливими, надзвичайними людьми. вони мене надихають. натхнення - це найважливіше.
я щаслива, що в цьому році був Емір, що був Сєрьожа, що був Діма, що були С. і Д. - люди ніби з іншого життя, ніби їх і не існує насправді, але вони зйявляються нізвідки і йдуть, залишаючи по собі якусь невловиму і невимовну вдячність - просто за те, що вони існують, що вони витратили на мене частину свого життя.
і просто я щаслива, що тоді не наробила дурниць, і можу насолоджуватися життям:)