про сучукр поезєю і премію Антонича
мала честь вчора побувати на врученні щорічної літ премії Антонича.
цього року номінантів було 12-15 (точно не скажу), і серйознй дядя з інтонацією лауреата (як каже Настя - члена) шевченківської премії зачитував вірші всіх претендентів.
наша сучасна поезія, яку пііти посилають на подібні конкурси - це піздєц і шароварнічєство, до того ж, без найменшої частки самоіронії чи сумнівів у власному таланті.
дядя зачитував такі вірші, що більш-менш читаючі люди помирали від сміху. вірші переважно на патріотичну тематику типу:
"Незалежна моя, соловйіна моя!
Ти кохаа моя, ти єдина моя!
Йду я стежкою в ліс, а навколо сади
Хто ж врятує тебе від лихої біди?"
(с) це я щойно придумала як ілюстрацію, бо дослівно жодного вірша не запамйятала:(
протягом всього заходу мене не залшало відчуття, що це якась така вузька своя тусівка, яка вариться у власнму компоті, і їм на всіх плювати, і всім плювати на них.
кульмінацією одного з віршів було щось про Тараса. при слові "Тарас" всі "наші" синхронно зігнулся й забилися в істериці. також мене вразило, що багато поетів - з сіл. ткскзть, в джинси облачілісь....
коротше АД! дві години сублімацій, і я зовсім вибилася з сил. от що іскусства з людьми робить!
пеес: перемогла все-таки прілічна людина - Люба Якимчук, моя подруга і руммейтка:) вона пише не про соловйів і стерню, а про дим і секс. тому вважаю її перемогу заслуженою)
цього року номінантів було 12-15 (точно не скажу), і серйознй дядя з інтонацією лауреата (як каже Настя - члена) шевченківської премії зачитував вірші всіх претендентів.
наша сучасна поезія, яку пііти посилають на подібні конкурси - це піздєц і шароварнічєство, до того ж, без найменшої частки самоіронії чи сумнівів у власному таланті.
дядя зачитував такі вірші, що більш-менш читаючі люди помирали від сміху. вірші переважно на патріотичну тематику типу:
"Незалежна моя, соловйіна моя!
Ти кохаа моя, ти єдина моя!
Йду я стежкою в ліс, а навколо сади
Хто ж врятує тебе від лихої біди?"
(с) це я щойно придумала як ілюстрацію, бо дослівно жодного вірша не запамйятала:(
протягом всього заходу мене не залшало відчуття, що це якась така вузька своя тусівка, яка вариться у власнму компоті, і їм на всіх плювати, і всім плювати на них.
кульмінацією одного з віршів було щось про Тараса. при слові "Тарас" всі "наші" синхронно зігнулся й забилися в істериці. також мене вразило, що багато поетів - з сіл. ткскзть, в джинси облачілісь....
коротше АД! дві години сублімацій, і я зовсім вибилася з сил. от що іскусства з людьми робить!
пеес: перемогла все-таки прілічна людина - Люба Якимчук, моя подруга і руммейтка:) вона пише не про соловйів і стерню, а про дим і секс. тому вважаю її перемогу заслуженою)