(no subject)
от я пишу тут, сиджу. пишу, все пишу. звикла писати, тому пишу, хороша штука - інерція. була зустріла колись знайомих мамчиних - ми з мамою вийшли за продуктами в магазин біля дому - ну так от, ті знайомі, дочка і мати теж, як ми з мамою. тільки я щовечора висну в Чашці й іноді обідаю в Джеронімо, а та жінка працює двірником, розумієте? і її дочка заміж вийшла і народила, а він її бити почав, розумієте? бити її почав, коли вона ще груддю годувала. а я - в Джеронімо... а вона - дочка - розумієте, вона закінчила шото таке повйязане з хімією, лаборантка вона чи шо.... а мати її - та шо двірником працює - так от, вона сказала, шо там де вона працює, не купують сіль для посипання доріг, а ожеледиця, небезпечно. так вона сама за свої гроші купила, шоб людям було нормально ходити. отак от. я от подумала: якби я працювала двірником, чи не було б мені похрєн, шо інші там свої кубрики трощать??? я тоді подумала, що я б теж купила сіль й розкидала надворі.....
я б тобі тихесенько розповідала, як ми влітку поїдемо в Карпати і там будемо ходити з наплічниками, а потім сядемо десь в тіньку й я розгорну тобі бутерброди.... а ти відкинешся на спину й так лежатимеш, і будеш мружитися, бо сонце проступатиме крізь гілки, а я різко підскочу, руки вгору, й кричатиму: еге-гееейй!!!! а навкруги тільки гори, і тиша, і струмок десь там внизу..... а під вечір ми прийдемо в село й попросимося заночувати, і нас пригостять вечірнім молоком, і розповідатимуть байки, а коли зтемніє - жінки сядуть співати, і я співатиму з ними, а ти будеш роздивлятися їхнє бідне вбрання й чорні від роботи руки, а потім зупиниш погляд на мені й посміхатимешся.
але насправді цього всього не буде.
я б тобі тихесенько розповідала, як ми влітку поїдемо в Карпати і там будемо ходити з наплічниками, а потім сядемо десь в тіньку й я розгорну тобі бутерброди.... а ти відкинешся на спину й так лежатимеш, і будеш мружитися, бо сонце проступатиме крізь гілки, а я різко підскочу, руки вгору, й кричатиму: еге-гееейй!!!! а навкруги тільки гори, і тиша, і струмок десь там внизу..... а під вечір ми прийдемо в село й попросимося заночувати, і нас пригостять вечірнім молоком, і розповідатимуть байки, а коли зтемніє - жінки сядуть співати, і я співатиму з ними, а ти будеш роздивлятися їхнє бідне вбрання й чорні від роботи руки, а потім зупиниш погляд на мені й посміхатимешся.
але насправді цього всього не буде.