Крізь морозні малюнки байдужості думаєш, - тут
почуття застигають у каменях чи овочах,
дуже рідко в деревах, і довго, повільно ростуть,
доки світло цікавить пил часу на їхніх плечах.
І, напевне, деінде з ніжніших, ніж тут, почуттів
Хтось утворює ріки, зірки та статечність створінь,
котрих бачиш у снах, де постійно траплялося йти
від утоми до спокою, далі з осоння, у тінь.
Источник