фройд би плакав..
і ви всі також.якби побачили мене вчора вечером.вночі точніше,коли я нарешті добралася додому.
почну зтого шо ше десь тижні два тому я і моя така ж пришелепкувата подруга) Мала вирірішили зїздити в франик на секонд.два рази нам шось в останню хвилину не виходило.вчора збираючись на пари ми подумали чому б і ні?третій раз.має пощастити.
довго чекали тролік.це напевно був перший знак нікуди не їхати.сіли.півгодини їхали метрів 400.а потім нам обявили шо ніхто нікуда не єдєт.нєту свєта.до поїзда хв 12.це мабуть був другий знак.
ми вирішили бігти до вокзалу пішки))))при всіх стараннях це в нас зайняло би хвилин 20.
взяли якесь таксі.до поїзда 7хв.пробки сташні.я взагалі такого ше не бачила.це був я думаю знак 3 і останній.шоб ми верталися назад.
але ці два ушльопки таки встигли на поїзд.спізнилися на 10хв, але втигли.його затримали))))ми подумали шо нам починає щастити.
в коломиї мала бути пересадка.між поїздами перерва десь хв 15.мала би бути.вилазячи з одного поїзда ми почули шо інший уже відправляється..добігли.встигли.проблема була в тому шо це була 4 година, а шо я ,шо вона їли ше десь в 10.чай і хліб з масло.в цій перерві ми і мали шось купити.нє судьба.
їдем далі.через півгодини поїзд зупиняється.думали зупинка чи шо.нє тут та била.
машиніст порадив нам іти збирати гриби,бо стояти ми маємо ше годину....
вилізли ми з того вагона.це треба бачити.колія. з двох сторін ліс.якась будка.яка виконує функцію вокзалу і одна чи дві хати.все.станція голосків.приїхали.
облазили шо могли.жаль фотіка не було.
голодні і злі.але й досі оптимістично налаштовані ми поїхали далі.
на півдорозі почалася злива.
під таку музику ми прибули у франик.по дорозі від колії до вокзалу промокли наскрізь.
треба сказати це вже половина 7.
далі бігом до банкомату.обіцяних грошей нема.лажа.в супермаркет.накупили булочок і сирків))
ну приїхали то йдем гуляти.мушу признатися в мене гостра форма топографічного кретинізму.хоча Мала переконувала мене шо франик побудований так шо всі дороги ведуть в центр,ми його так і не знайшли)))))
добрели до якогось глобуса.в підвалі в автоматі купили чаю.на цьому етапі ми були такі мокрі і замерзлі шо вирішили дзвонити всім і напрошуватися в гості.нахабно.
звісно всі телефони були вимкнені.абоненти поза зоною досяжності.не могли прийняти наш дзвінок і тп.
вирішили ми їхати назад поїздом в 8 з чимось там.
всі згадали про мій топографічний кретинізм?він нас і повів.і завів хз куда.вокзал в іншу сторону,вам прямо перший поворот направо потім наліво знов десь там направо а там ви побачите...ми подякували хлопчику з парасолькою і пішли прямо.потім знов перепутали всі повороти.але якось таки дойшли до вокзалу..
в поїзді ше нашару попили чаю.провідник нас пожалів.
скоцюрбилися двоє на одній поличці(вагон то загальний) і позасинали..
в чернівцях така ж злива.пізно.транспорт уже не їздить.витянула Мала ше якісь 10 грн.заникані на шось там.довго і нудно ми ше викликали таксі.
і та да да да дам ми домка.
головне шо після того всього ми з нею вирішили таки добратися на секонд.іншим разом))))))))))))
почну зтого шо ше десь тижні два тому я і моя така ж пришелепкувата подруга) Мала вирірішили зїздити в франик на секонд.два рази нам шось в останню хвилину не виходило.вчора збираючись на пари ми подумали чому б і ні?третій раз.має пощастити.
довго чекали тролік.це напевно був перший знак нікуди не їхати.сіли.півгодини їхали метрів 400.а потім нам обявили шо ніхто нікуда не єдєт.нєту свєта.до поїзда хв 12.це мабуть був другий знак.
ми вирішили бігти до вокзалу пішки))))при всіх стараннях це в нас зайняло би хвилин 20.
взяли якесь таксі.до поїзда 7хв.пробки сташні.я взагалі такого ше не бачила.це був я думаю знак 3 і останній.шоб ми верталися назад.
але ці два ушльопки таки встигли на поїзд.спізнилися на 10хв, але втигли.його затримали))))ми подумали шо нам починає щастити.
в коломиї мала бути пересадка.між поїздами перерва десь хв 15.мала би бути.вилазячи з одного поїзда ми почули шо інший уже відправляється..добігли.встигли.проблема була в тому шо це була 4 година, а шо я ,шо вона їли ше десь в 10.чай і хліб з масло.в цій перерві ми і мали шось купити.нє судьба.
їдем далі.через півгодини поїзд зупиняється.думали зупинка чи шо.нє тут та била.
машиніст порадив нам іти збирати гриби,бо стояти ми маємо ше годину....
вилізли ми з того вагона.це треба бачити.колія. з двох сторін ліс.якась будка.яка виконує функцію вокзалу і одна чи дві хати.все.станція голосків.приїхали.
облазили шо могли.жаль фотіка не було.
голодні і злі.але й досі оптимістично налаштовані ми поїхали далі.
на півдорозі почалася злива.
під таку музику ми прибули у франик.по дорозі від колії до вокзалу промокли наскрізь.
треба сказати це вже половина 7.
далі бігом до банкомату.обіцяних грошей нема.лажа.в супермаркет.накупили булочок і сирків))
ну приїхали то йдем гуляти.мушу признатися в мене гостра форма топографічного кретинізму.хоча Мала переконувала мене шо франик побудований так шо всі дороги ведуть в центр,ми його так і не знайшли)))))
добрели до якогось глобуса.в підвалі в автоматі купили чаю.на цьому етапі ми були такі мокрі і замерзлі шо вирішили дзвонити всім і напрошуватися в гості.нахабно.
звісно всі телефони були вимкнені.абоненти поза зоною досяжності.не могли прийняти наш дзвінок і тп.
вирішили ми їхати назад поїздом в 8 з чимось там.
всі згадали про мій топографічний кретинізм?він нас і повів.і завів хз куда.вокзал в іншу сторону,вам прямо перший поворот направо потім наліво знов десь там направо а там ви побачите...ми подякували хлопчику з парасолькою і пішли прямо.потім знов перепутали всі повороти.але якось таки дойшли до вокзалу..
в поїзді ше нашару попили чаю.провідник нас пожалів.
скоцюрбилися двоє на одній поличці(вагон то загальний) і позасинали..
в чернівцях така ж злива.пізно.транспорт уже не їздить.витянула Мала ше якісь 10 грн.заникані на шось там.довго і нудно ми ше викликали таксі.
і та да да да дам ми домка.
головне шо після того всього ми з нею вирішили таки добратися на секонд.іншим разом))))))))))))