Apr 07, 2009 09:41
Після зустрічі з цим видом людей, я мучусь. Вони нервують і я можу нагрубіянити, хоча поганого вони мені ніби нічого не зробили. Можу і послати, після цього ще більше мучусь... Вчора я чекала на залізничному вокзалі автобус з Перемишля, який запізнювався. Підійшов до мене чувачок:
-Добрий вечір
-...
-ДОБРИЙ ВЕЧІР!
-добрий
-я такий-то такий-то ось косметика якась там, тримайте
-мене це не цікавить (сказала я доволі різко)
-вибачте, до побачення
Він пішов, а я подумала, блін, могла ж і м"якше це сказати, робота в нього просто жах. Особисто він не був нав"язливий, усе їхнє "плем"я" нав"язливе, але тоді це ніби виходить дискримінація за професійною ознакою, чи як?
Минуло хвилин 10, автобусу далі не було і я сіла на лавку. Вечір, прохолодно, трохи моторошно. Знов підходить цей чувачок:
-добрий вечір
-ви до мене вже підходили
-ну ви були зайняті тоді
-я не була заянята, я відмовилась
-я такий-то такий-то ось косметика якась там, тримайте
-ні, дякую
-вибачте, до побачення
І тут я зрозуміла! Він невразливий до грубості. Їх певно якось так вчать, бути невразливими, йти до наступних з тим самим виразом обличчя та інтонацією.
Мені полегшало? Трохи :)
социо,
мізантропія