Хоча мене тоді ще не існувало, але я сумую за тими часами, коли різницю між чоловіком та жінкою було видно неозброєним оком. Коли представницям прекрасної статі справді пасував цей епітет. Вони одягали на свої тендітні білошкірі ручки тонке, як павутинка, кружево і ховались від сонця під ажурними парасольками... Вони прикрашали м'яке, як хвилі морської води, волосся розкішними капелюшками, хитромудрим сплетінням квітів... Вони огортали своє тіло у м'які, мов зефір, тканини і прикрашали їх цнотливими бантиками... Їх називали леді і цілували оксамитову шкіру долоні...Їх називали леді і в дощову погоду переносили через брудні калюжі... Їх називали леді і очікували поцілунку, як найвищої нагороди... Їх називали леді і очікували падіння бретельки, як порогу збудження.