Устимку 7 місяців!
Нашому прекрасному хлопчикові сьогодні виповнилось 7міс, а мені все перед очима день його народження. Я безмежно вдячна Богу, що Він подарував в наш дім ще одне життя. В нас кажуть, що хата стає справжньою тоді, коли в ній відбулось вінчання, народження та смерть. Перше і останнє тут було до нас, а ось народження створювали ми :)
... він лежав на животику поруч зі мною і тихенько дихав... потім підняв свою голівоньку і , не відриваючи носика, переклав її на другий бік. Такий дрібнесенький! А йому, бач, на тому боці зручніше )))))
З тої миті він продовжує мене дивувати своїми досягненнями. Досягненнями маленької віком та дорослої духом Людини.
У нього великі очі і чудова посмішка з ямочкою... він, чуючи своє імя, зацікавлено повертає голівоньку, широко посміхається і ... з усіх сил повзе в другий бік :) це ми так бавимось в "лови" - мама гукає, потім ловить і цьомає.
О, а цьоматись він любить до нестями! Замружує оченята, підставляє все личко і насолоджується... Всією повнотою любові, тут і зараз.
Устим. Братик бличе його "Уштимко" :) Зазвичай, він більше його пильнує, як я. Завше чекає, поки Устим прокинеться, тоді чимдуж біжить до нього, заглядає йому в очки і каже; "добльий ланок, Уштимко! ти вже наспався?". Потім цьомає і просить, щоб я поставила його на землю і вони будуть повзати.
Пересуватись Устимко почав на четвереньках рівно в 4 міс, в 5 - розвернув попку і сів, спираючить на ручки, а в 5.5 - вже стояв, похитувався і стояв :) Причому мама лише завзято не_допомагала на грама. Зараз він вміє перелізати барєри, ходити вздовж опори, вчора навіть стояв серед хати пару секунд. Найбільше мене тішить, що він вміє пречудово групуватись і падати. Мені за ним потрібно навіть не одне, а пів-ока, щоб наглядати. Як правило, з усіх ситуацій він "виповзає" сам :)
Зубки полізли в нього в три і три тижні, зараз прорізались пятий і шостий - може зїсти пів яблука легко, без перебільшень. І взагалі, багато чого хоче, та й може зїсти :)
Від недавна усвідомлено знає, що таке "край". Позаглядає з ліжка на землю і сідає, подумає ще трішки і повзе в другий бік. Якщо ж ні, то його "рятує" братик Вадимко. Або сам, або криками "мама, рятуй блатика!"
Вони по-своєму дуже чудово спілкуються - заглядають в очі і щось говорять. Вадим йому геть все розкажує, як кращому другові, помагає, рятує, "зацьомує", "пуркає" в животик, дає цяці, коли той плаче.... довгий список. Між ними багато любові і я фист сі тішу :))) І дякую Богу. За чоловіка, який навчив любити, за Вадимка та Устимка, які є сама любов....