Коли народжувався Устимко, Вадимкові було 2р з гаком, тобто ще зовсім малюк. Проте він дуже чекав ту "лялю в животику", гладив животик, "пуркав". На пологах, я знала з розповідей мамочок, зайвих людей не буває. Тому, коли мені сестра подзвонила, що хоче приїхати ( а в мене вночі були добрячі схватки), я ніц їй не зізналась, що вже в пологах, а сказала приїжати. І справді, її допомога дуже згодилась - ми мали чим займатись(пекли хліб і рибу)), а вже під вечір на самих потугах, Вадимко взяв її за руку і повів до лісу гуляти. Так що вони повернулись, коли Устимко вже був в мами на ручках))
Як буде в цих пологах - аж самій цікаво. Адже Устимко буде такий самий, як Вадимко при його народженні, але Вадимко вже значно усвідомленіший ("вже майже такий, як татко"))).
Попалось нам сьогодні відео в соло-родах, там знято як жінка народжує стоячи і сама приймає дитятко. Хоч я чомусь зовсім не прихильник дивитись відео з пологами, певне кілька штук всього дивилась і то рекомендованих, тут стало цікаво як вона лялю сама ловить).
Сказала Вадимку, що подивимось, як тьотя народжує дитинку.
Вони з Устимом сиділи не відриваючись все відео ( я трохи схватки промотала). А коли дитинка народилась.... треба було бачити Вадимові очі. Вони були вологі і такі.. сяючі. Він тааак радів! Почав гладити мені животик, обійняв мене, взяв за руку і так ніжно каже "мама...".
От я вся в очікуванні, хоч до літа ще так далеко. А вже так хочеться обійняти ту малюточку і дати їй молочка.... Тож всі ніжності дістаються поки Устиму))
п.с. перші фото нас п'ятьох