А Він

[romashka_do]

... знову мене здивував.

Сказати, що я скоропостижно вийшла заміж - нічого не сказати. Для мене одруження завжди уявлялось дуже важливим кроком, обдуманим, виваженим, з людиною, яку точно добре-предобре знаю. А тут... якийсь чувак в горах, який на всіх привалах читав якусь книгу, в оранжевий шортах і вишиванці, файних капцях соломонах(троха потертих, але нічо) з прекрасною посмішкою... і я сказала "так" після місяця з хвостиком після знайомства! Хоча попередила, що думку можу змінити )))))

Та я рада, що не змінила думки, розкажу чому. Хотіла я віддати свій рояль. Бо він почав займати безкінечно багато місця в моїй хаті. Тож попросила Ігоря повісити оголошення. Він взяв і написав, ще з фоткою. На моє превелике здивування через два дні рояль з хати винесли! А я залишилась, як каже моя мама, "морально не готова".

І ввечері розмовляємо. Чоловіку, звісно, не зрозуміло, чому після всього, що він мені допоміг, я якась незадоволена, чи що. Я пояснюю, що так і так, мала дещо інші плани, якось швидко, троха не так. І він мені каже з таким щирим серйозним обличчям:
"то давай ти добре обдумай все,що ти мене просила. Бо я збираюсь це все зробити!"

.....

Я вдячна Богу за свого чоловіка. Біля нього моє щастя стає барвистим!