Осінні загартовування
Переглядаючи осінні фото своїх друзів в соцмережах я щиро дивуюсь- особливо в цю пору року видно, як сильно батьки хвилюються за здоров'я своїх дітей, звичайна картина: сонечко, батьки з дітьми на вулиці, лише батьки в футболках, а діти в шапках. Таке враження, що дорослі вдягаються по погоді, а дітей вдягають по календарю. І якщо на календарі місяць жовтень, виходити з дитиною без шапки просто непристойно :)
Спершу я дуже сердилась, кажучи: та що ж це за знущання над дітьми?! Та ж вони теж люди! Їм приємне і корисне сонце, також подобається, коли теплий осінній вітер розвіває волосся....
Та потім якось дійшло - це вияв турботи, якщо хочете страху. Батьківського. За здоров'я дітей.
Але ви знаєте, дітям до цього байдуже - вони вдягають шапку вдома, а зі школи йдуть в одних футболках, несучи в руках товсті куртки та светри. Бо вони теж люди :) Ну, за це доведеться вислухати вдома, але що. Це буде потім!
Отож, поговоримо про ці страхи, найбільший з них звучить так - "дитину продує". Тобто дитина спітніє, потім роздягнеться і її обов'язково продує до запалення легень/бронхіту/гнійної ангіни. І я не насміхаюсь, я справді вірю, що так буває! А це дуже страшно, коли твоя дитина хворіє.
Який вихід? Є два варіанти - постійно слідкувати чи дитина не спітніла, чи не змерзла, одягати-роздягати, сварити, сердитись і хвилюватись за той підступний "перетяг".
А є другий - дозволити працювати дитячій терморегуляторній системі. Самій. І жити щасливо! :)
Намалюю вам картину з книги Нікітіних - весна, на вулиці ще купи талого снігу, діти в абиякому взутті прибирають на вулиці. Приходять додому з мокрісінькими ногами, холоднющими! ... і їм нічого. Здоровісінькі, як і були.
Коли я уявила цю свободу - бути впевненим, що твої діти не захворіють наскізь промочивши ноги талим снігом - я зрозуміла, що з цими людьми я "познайомлюсь" ближче. Я перечитала всі їхні книги та статті, які змогла знайти і зрозуміла - в дитини гіганський запас дитячого здоров'я і про те, що за непотрібністю природні механізми відключаються. Кому цікаво - читайте їй книги - вони захоплюючі!
Розкажу трохи нашої практики - діти самі вирішують в чому їм ходити, навіть Устим (1,5р) може показати, що він хоче роздітись. І попробуй його не роздінь :) Наприклад, збираємось на вулицю, пропоную Вадимкові одягнути светрик, каже, що йому не треба. Я кажу: гаразд, я беру светрик з собою на вулицю, кладу його на ганку, якщо захочеш одягнутись, я зможу тобі допомоти, добре? Добре. На вулиці, якщо бачу, що йому прохолодно, запропоную ще раз. Відмовиться, залишу в спокої.
Перевірено сотні раз - якщо дитині справді холодно - він побіжить сам одягатись. Але не просто так. Перед тим все життя треба розвивати його "чуйку" себе - "як тобі? холодно? спекотно? хочеш роздінемось?" все ж повагою до вибору і з делікатністю, так як би чоловікові пропонувала утеплитись :).
Навіть у транспорті, навіть якщо їхати не довго, я роздіну, якщо бачу, що його жарко. Хоча зізнаюсь - мені часто не по собі від осудливих поглядів оточуючих, а слова "одягніть йому шапку" майже моє друге ім'я в місті )))
В селі простіше - сказали десяток разів, як дитину вдягати, полякали "страхом Божим" і змирились. Якось виходимо босі до сусіди по молоко, лиш як тільки сніг зійшов. Друга сусіда ледь не кричить - та вони босі!!! Земля холодна!!! а друга їй - не хвилюйся, в них вже літо)))))
Тобто мені перетягу боятись не доводиться - мої діти не пітніють. їм може стати спекотно, але не до потоків поту на обличчі з-під шапки. І це не я така відважна. Просто в мене інший метод боротьби зі страхом запалення легенів. Ще я дозволяю вибігти босим на будь-яку захолодну землю, на сніг. І втекти на піч погрітись. Вийти голим зранку в туалет. Теж в будь-яку пору року. Їх організм не дасть їм переохолодитись, вони дуже швидко "шарять", що змерзли і пора додому.
Коли ми кудись ідемо далі, я дозволяю вибрати одяг і з собою беру ще светрики, куртки, якщо треба, шкарперти, тепліші штанці, особливо якщо погода не визначена, типу йдемо ще тепло, повертатимемось ввечері і буде холодно. Я мама і відповідальність за доступність теплого одягу лежить на мені.
Свої "страхітливі" погляди щодо немовлят я взагалі розкажу іншим разом :)
Попереджуючи коментарі типу, "якби у нас був свій дім і двір...", "якби в нас була піч.." і інші.
Більшості дітей не дозволять на загальний коридор вийти без верхнього одягу і вдягнутись перед дверима вулиці. ПІСЛЯ того, як організм дитини відчує навколишню температура і адаптується- звузить судини, щоб ефективніше зберігати тепло. А не вийде в стані "африка навколо" і випаровуватиме це все ззовні. Я вважаю, що краще вдіти і зняти шапку 150 разів, ніж всю прогулянку розказувати дитині, що є холодний вітер і можна застудитись. Вітер - шапку вдіти. Скінчився - зняти.
На закінчення коротку розпівідь. Їдемо в Вадимом в потязі, купейний вагон, навколо ніяких людей. Устим живе в животику, тобто Вадимкові десь біля двох рочків. Він хоче роздягнути футболку і бути "голясик". Я
йому пояснюю, що тут їздять різні люди, бувать різні мікроби, мама б дуже не хотіла, щоб хлопчик їхав голенький. То й мене слухає з опущеною головою і поглядом в сидіння. Коли я виговорила всі аргументи і замовкла, голос Вадима ( в тій самій позі і насупленими бровами):
- Я тленований. (цебто тренований)
Це був аргумент. Футболку знято.
Бажаю вам здорових діток і життя в свободі! Як завжди, на всі питання радо відповім!
Спершу я дуже сердилась, кажучи: та що ж це за знущання над дітьми?! Та ж вони теж люди! Їм приємне і корисне сонце, також подобається, коли теплий осінній вітер розвіває волосся....
Та потім якось дійшло - це вияв турботи, якщо хочете страху. Батьківського. За здоров'я дітей.
Але ви знаєте, дітям до цього байдуже - вони вдягають шапку вдома, а зі школи йдуть в одних футболках, несучи в руках товсті куртки та светри. Бо вони теж люди :) Ну, за це доведеться вислухати вдома, але що. Це буде потім!
Отож, поговоримо про ці страхи, найбільший з них звучить так - "дитину продує". Тобто дитина спітніє, потім роздягнеться і її обов'язково продує до запалення легень/бронхіту/гнійної ангіни. І я не насміхаюсь, я справді вірю, що так буває! А це дуже страшно, коли твоя дитина хворіє.
Який вихід? Є два варіанти - постійно слідкувати чи дитина не спітніла, чи не змерзла, одягати-роздягати, сварити, сердитись і хвилюватись за той підступний "перетяг".
А є другий - дозволити працювати дитячій терморегуляторній системі. Самій. І жити щасливо! :)
Намалюю вам картину з книги Нікітіних - весна, на вулиці ще купи талого снігу, діти в абиякому взутті прибирають на вулиці. Приходять додому з мокрісінькими ногами, холоднющими! ... і їм нічого. Здоровісінькі, як і були.
Коли я уявила цю свободу - бути впевненим, що твої діти не захворіють наскізь промочивши ноги талим снігом - я зрозуміла, що з цими людьми я "познайомлюсь" ближче. Я перечитала всі їхні книги та статті, які змогла знайти і зрозуміла - в дитини гіганський запас дитячого здоров'я і про те, що за непотрібністю природні механізми відключаються. Кому цікаво - читайте їй книги - вони захоплюючі!
Розкажу трохи нашої практики - діти самі вирішують в чому їм ходити, навіть Устим (1,5р) може показати, що він хоче роздітись. І попробуй його не роздінь :) Наприклад, збираємось на вулицю, пропоную Вадимкові одягнути светрик, каже, що йому не треба. Я кажу: гаразд, я беру светрик з собою на вулицю, кладу його на ганку, якщо захочеш одягнутись, я зможу тобі допомоти, добре? Добре. На вулиці, якщо бачу, що йому прохолодно, запропоную ще раз. Відмовиться, залишу в спокої.
Перевірено сотні раз - якщо дитині справді холодно - він побіжить сам одягатись. Але не просто так. Перед тим все життя треба розвивати його "чуйку" себе - "як тобі? холодно? спекотно? хочеш роздінемось?" все ж повагою до вибору і з делікатністю, так як би чоловікові пропонувала утеплитись :).
Навіть у транспорті, навіть якщо їхати не довго, я роздіну, якщо бачу, що його жарко. Хоча зізнаюсь - мені часто не по собі від осудливих поглядів оточуючих, а слова "одягніть йому шапку" майже моє друге ім'я в місті )))
В селі простіше - сказали десяток разів, як дитину вдягати, полякали "страхом Божим" і змирились. Якось виходимо босі до сусіди по молоко, лиш як тільки сніг зійшов. Друга сусіда ледь не кричить - та вони босі!!! Земля холодна!!! а друга їй - не хвилюйся, в них вже літо)))))
Тобто мені перетягу боятись не доводиться - мої діти не пітніють. їм може стати спекотно, але не до потоків поту на обличчі з-під шапки. І це не я така відважна. Просто в мене інший метод боротьби зі страхом запалення легенів. Ще я дозволяю вибігти босим на будь-яку захолодну землю, на сніг. І втекти на піч погрітись. Вийти голим зранку в туалет. Теж в будь-яку пору року. Їх організм не дасть їм переохолодитись, вони дуже швидко "шарять", що змерзли і пора додому.
Коли ми кудись ідемо далі, я дозволяю вибрати одяг і з собою беру ще светрики, куртки, якщо треба, шкарперти, тепліші штанці, особливо якщо погода не визначена, типу йдемо ще тепло, повертатимемось ввечері і буде холодно. Я мама і відповідальність за доступність теплого одягу лежить на мені.
Свої "страхітливі" погляди щодо немовлят я взагалі розкажу іншим разом :)
Попереджуючи коментарі типу, "якби у нас був свій дім і двір...", "якби в нас була піч.." і інші.
Більшості дітей не дозволять на загальний коридор вийти без верхнього одягу і вдягнутись перед дверима вулиці. ПІСЛЯ того, як організм дитини відчує навколишню температура і адаптується- звузить судини, щоб ефективніше зберігати тепло. А не вийде в стані "африка навколо" і випаровуватиме це все ззовні. Я вважаю, що краще вдіти і зняти шапку 150 разів, ніж всю прогулянку розказувати дитині, що є холодний вітер і можна застудитись. Вітер - шапку вдіти. Скінчився - зняти.
На закінчення коротку розпівідь. Їдемо в Вадимом в потязі, купейний вагон, навколо ніяких людей. Устим живе в животику, тобто Вадимкові десь біля двох рочків. Він хоче роздягнути футболку і бути "голясик". Я
йому пояснюю, що тут їздять різні люди, бувать різні мікроби, мама б дуже не хотіла, щоб хлопчик їхав голенький. То й мене слухає з опущеною головою і поглядом в сидіння. Коли я виговорила всі аргументи і замовкла, голос Вадима ( в тій самій позі і насупленими бровами):
- Я тленований. (цебто тренований)
Це був аргумент. Футболку знято.
Бажаю вам здорових діток і життя в свободі! Як завжди, на всі питання радо відповім!