"Натренувалась"
Сьогоднішня бесіда з Вадимком. Перед тим щойно сталось непорозуміння між мною та Ігорем. Сиджу сердита за компом. Вадимко:
- Мам, включиш мені мультики ббс на маленькому екрані?
- (строгим голосом) зараз ні.
Пауза...
- Мама, ти просто сильненько засмучена?
- (трішки м'якше) так, синку
- а може я доїм цукерку і прийду тебе трішки наобімаю? Тобі буде краще?
- угу....
Прийшов, пообіймав мене, перепитав чи допомогло :) Та справді помічне те дитятко. І найбільше мене вражає, що він чує не тільки мої слова і свої бажання, а мої емоції.
Потім були всілякі вечірні справи: покладати іграшки, дати молочка, дати води, щось прибрати, ліжко розстелити, тудим-судим. Попри те розмовляю з Вадимком, а він питає:
- А чому ти зі мною так гарненько розмовляєш?
- (??) Тому що я тебе сильно люблю
- (наче не чує) Тому що ти тренувалась дуже багато?
Завіса.
-----------------------
Трохи пояснень. Коли я не стримуюсь і розмовляю неввічливо з сином, потім ми розмовляємо про те, що сталось. Я кілька разів пояснювала, що не вмію розмовляти гарно, коли серджусь, що не навчилась стримувати свій гнів. Що дуже хочу навчитись розмовляти з ним гарно завжди. Тому він і вирішив, що я "натренувалась", адже вечір був не дуже легкий, Устим був не в гуморі, хотів всячини ще й одразу, проте мені якось вдалось м'яко відповідати Вадимкові і допомогти з усім, що він просив. Я вдячна йому, що він помітив мої старання.
І вдячна Богу за цю неймовірну людину в моєму житті.
- Мам, включиш мені мультики ббс на маленькому екрані?
- (строгим голосом) зараз ні.
Пауза...
- Мама, ти просто сильненько засмучена?
- (трішки м'якше) так, синку
- а може я доїм цукерку і прийду тебе трішки наобімаю? Тобі буде краще?
- угу....
Прийшов, пообіймав мене, перепитав чи допомогло :) Та справді помічне те дитятко. І найбільше мене вражає, що він чує не тільки мої слова і свої бажання, а мої емоції.
Потім були всілякі вечірні справи: покладати іграшки, дати молочка, дати води, щось прибрати, ліжко розстелити, тудим-судим. Попри те розмовляю з Вадимком, а він питає:
- А чому ти зі мною так гарненько розмовляєш?
- (??) Тому що я тебе сильно люблю
- (наче не чує) Тому що ти тренувалась дуже багато?
Завіса.
-----------------------
Трохи пояснень. Коли я не стримуюсь і розмовляю неввічливо з сином, потім ми розмовляємо про те, що сталось. Я кілька разів пояснювала, що не вмію розмовляти гарно, коли серджусь, що не навчилась стримувати свій гнів. Що дуже хочу навчитись розмовляти з ним гарно завжди. Тому він і вирішив, що я "натренувалась", адже вечір був не дуже легкий, Устим був не в гуморі, хотів всячини ще й одразу, проте мені якось вдалось м'яко відповідати Вадимкові і допомогти з усім, що він просив. Я вдячна йому, що він помітив мої старання.
І вдячна Богу за цю неймовірну людину в моєму житті.