пр емоційний зв'язок
Я в захоплені від книги Джин Айрес, вона не проста, але стає легше жити :) Отож:
"Харлоу доказал, что эмоциональная связь имеет в основном тактильную природу. эту тактильно-эмоциональную привязанность называют "связью мать-ребенок". Благодаря ей младенец ощущает себя физическим телом. Кожа служить для него границей его "я", и поэтому обработка тактильной информации в мозгу оказывается для малыша основным источником чувства безопасности. ... Слабая первая привязанность в дальнейшем затрудняет формирование эмоциональных связей." Далі ще показується зв'язок між цієї привязаностю і читанням в майбутньому. Дивовижно!
В контексті цілої глави мене навідали дві думки. Перша, що відбувається з маленькою дитинкою, яку одягнули в одяг з ручками-ніжками, шкарпатками і рукавчиками на кулачки. і шапочкою. Залишається лише обличчя. Там теж може не повезти, якщо молочко в мами "пропаде". Сумно. Порівняти площу всього тіла і лише обличчя, це ж суттєва різниця!
Може тому я інтуітивно не могла(не хотіла) вдягати Устими перший місяць. Він був голенький повністю весь час. Потім я урочисто вділа його вперше для походу в гості :) Гуляти ходили в слінгу, замотаному на голий мамин торс, зверху теплу кофту. Навіть досі, коли не може заспокоїтись після гостей або якихось бурних подій - найбільша можлива площа дотику - і ляля спокійно спить. Таким же ж методом лікували температуру,адже мамине тіло - прекрасний термостат.
А друга думка була коротка- піду-но я пообіймаю свого коханого чоловіка :)
п.с. доречі, на тренінгу особистісного розвитку, одне з перший і основних завдань впродовж трьохмісячного курсу було "створення стосунків". Полягало воно в широких повноцінних обіймах. Всі були в шоці від результатів і сім'ях, бізнесі, всюди. Обіймаєш - і створені стосунки. Безцінний досвід.
"Харлоу доказал, что эмоциональная связь имеет в основном тактильную природу. эту тактильно-эмоциональную привязанность называют "связью мать-ребенок". Благодаря ей младенец ощущает себя физическим телом. Кожа служить для него границей его "я", и поэтому обработка тактильной информации в мозгу оказывается для малыша основным источником чувства безопасности. ... Слабая первая привязанность в дальнейшем затрудняет формирование эмоциональных связей." Далі ще показується зв'язок між цієї привязаностю і читанням в майбутньому. Дивовижно!
В контексті цілої глави мене навідали дві думки. Перша, що відбувається з маленькою дитинкою, яку одягнули в одяг з ручками-ніжками, шкарпатками і рукавчиками на кулачки. і шапочкою. Залишається лише обличчя. Там теж може не повезти, якщо молочко в мами "пропаде". Сумно. Порівняти площу всього тіла і лише обличчя, це ж суттєва різниця!
Може тому я інтуітивно не могла(не хотіла) вдягати Устими перший місяць. Він був голенький повністю весь час. Потім я урочисто вділа його вперше для походу в гості :) Гуляти ходили в слінгу, замотаному на голий мамин торс, зверху теплу кофту. Навіть досі, коли не може заспокоїтись після гостей або якихось бурних подій - найбільша можлива площа дотику - і ляля спокійно спить. Таким же ж методом лікували температуру,адже мамине тіло - прекрасний термостат.
А друга думка була коротка- піду-но я пообіймаю свого коханого чоловіка :)
п.с. доречі, на тренінгу особистісного розвитку, одне з перший і основних завдань впродовж трьохмісячного курсу було "створення стосунків". Полягало воно в широких повноцінних обіймах. Всі були в шоці від результатів і сім'ях, бізнесі, всюди. Обіймаєш - і створені стосунки. Безцінний досвід.