ПРИВИД СВІТОВОГО МАРАЗМУ
Що непевне за змістом - у тому найменше тлінного.
Тож кидати курити сьогодні вас - Боже збав…
З авторського
Начебто вступ
Свобода - жир, і людство з цього жиру біситься. Щойно суспільству спаде на думку, що воно - не тоталітарне, як його вже хлібом не годуй - дай у чомусь себе обмежити. А що вже казати про ті суспільства, чиє «жирування» не на жарт затяглося… Їм страшенно нудно біситися самим. Вони схожі на екзальтованих домогосподарок, що, звихнувшись на дієтах і йозі, мордують ними всіх домашніх (включно з тваринами), підсаджують на здоровий спосіб життя сусідок, подруг, а далі - випадкових супутників у транспорті. Сектанти-фанатики, що хапають вас за рукав, аби їм було з ким активно боятися Страшного Суду, вписуються в аналогію не гірше. Їм необхідні однодумці, і такі часто знаходяться… Це розповсюджується як нежить чи грип. Та нагадую: ми не про приватних осіб, ми - про суспільства. У таких масштабах «безневинні» мікроби здатні мутувати у значно тяжчу заразу. Бродить привид, бродить вірус - і не лише по Європі…
Радикальна боротьба проти «шкідливих звичок», моральна цензура у творчих сферах та ще деякі оригінальні явища, яких ми торкнемося, - симптоми одного й того ж захворювання, що косить «занадто вільні» країни. І не відмахнетеся від вірусу низьким рівнем розвитку економіки чи неладами із владою: якщо привид до вас дочовгав, епідемія доповзла - значить, ваша країна «занадто вільна». Незалежно від ситуативних реалій і культурних традицій.
Бідолашний Гаррі
У давньому есе міфічного і неповторного Макса Фрая (невтаємниченим повідомлю, що це брендове ім’я російського літературного дуету) йшлося про кумедну і дикувату подію, свого часу висвітлену мас-медіа… Американський пастор із дуже шармовим прізвищем - Бендер, - напередодні Міленіуму зібравши на аутодафе 35 своїх прихожан, урочисто піддав спаленню таке собі «сміття», якого, на його думку, слід було позбутися, входячи в нове тисячоліття. Серед «непотребу» на вогнище втрапили диски нелюбих пастору гуртів і… книжки про Гаррі Поттера. Останні, напевно, особливо добре горіли… Звісно, простота провінційного священника та його пастви - не привід вважати, що інквізиція знову з нами, але символічність оказії очевидна. "...костер отца Бендера -- не столько нелепость, сколько закономерность." -- Пише Макс Фрай. -- "Закономерность не менее ужасная, чем печальный конец каменных Будд, уже оплаканных мировым сообществом. Вообще, невзирая на разницу в масштабах, это события одного порядка: в обоих случаях служители бога давным-давно утратили связь с шефом и действуют по собственному усмотрению". І далі: «Идет война, - официально не объявленная, а потому - партизанская. Война духа и его «официальных представителей», этакий пролонгированный вялотекущий Армагеддон»… Озирнувшись із «прекрасного сьогодні» на той новорічний перформенс, важко не визнати, що наглядачі за духовною чистотою виявилися неординарними стратегами і тактиками: все частіше, ведучи з духом війну, вони посилаються на повноваження - не лише «від нього самого», а й від різнодержавних владних інституцій. Прикметно, що книги Джоан Роулінґ іще до пасторової акції вилучали з бібліотек США й Австралії…
Привид бродить
Уже п’ятого року після Міленіуму відбулася перша, менш-більш гучна, бойова операція рідних українських моралістів: за підтримки силових структур вони перервали перегляд цілком адекватного ромерівського жахливчика «Земля мертвих» у кіноклубі Києво-Могилянської Академії. Орган, що абревіатурився як НЕК, у процесі важкої боротьби з вітчизняною літературою та іноземним кінематографом зазнав перейменування, але, звісно ж, нікуди не дівся і регулярно розважає громадськість якимись прецедентами... Герої прецедентів переважно трансформують увагу цензури в увагу читачів, тобто піаряться. Поки що - майже ідилія. Хоча й не без винятків… Поза тим, російські «воїни світла» наших значно переплюнули: витинати «шкідливі» фрагменти зі старих-добрих мультфільмів - це вам не лихословів осмикувати… Тутешнім цензорам, безумовно, є у кого повчитися. Зокрема чутка про екзекуції щодо книжок, на зворотах яких автори запортретовані з цигаркою, хоч і залишилася тільки чуткою, але у різних сусідів - це давно вже сувора дійсність. Скажімо, Віслава Шимборська мала з цим клопоти на теренах Польщі і до, і після здобуття Нобелівської премії.
Котяче щастя
Подекуди «покращення» набувають і зовсім нестандартних форм… Наприклад, Федеральне міністерство охорони здоров’я Бельгії запланувало на 2016 рік обов’язкову стерилізацію всіх котів і кішок країни. Всіх - тобто і вуличних, і домашніх. Дуже їх, мовляв, розвелося багато. Домогосподарки трохи обурилися на таке свавілля влади, і рішення було пом’якшено: тих тварин, що представляють екзотичні породи, зі списку викреслили…
Простір і час насправді значно тісніші, ніж нам видається… Звідки у сьогоднішній Бельгії взявся булгаковський Шариков? А вас, до речі, коти не дратують?
Загадка Туреччини
«Жорстка зав’язка» з курінням у Туреччині - феномен із нетривіальних... Країна кальянів, економіка якої всією вагою опирається на туризм і розваги, і раптом - бац! Треба ж таке! Кальянні ресторанчики - за межі міста! За шпацер із цигаркою по громадських місцях штрафувати своїх і приїжджих! Щирий такий садомазохізм… Обкурилися там усі, чи що?.. Пригадую: у новинах показували інтелігентну російськомовну бабусю-емігрантку. Інтерв’ю у неї брали в інтер’єрі кав’ярні. Жінка була розгублена і казала десь таке: «Даже не представляю, как мне выживать при этом законе. Я очень много лет посещаю одно и то же заведение. Мой день начинается здесь - с чашки кофе и сигареты… Теперь придется как-то без них обходиться… Я понимаю, - наверно, так нужно для общества… Понимаю - я должна себя переучивать»... Жаль бабусю. І до цього жалю домішується якоїсь дивної злості. Як воно у Висоцького сформульовано: «Я не люблю насилья и бессилья…»
Український «кум» зі стародавнього анекдоту теж не поспішає «палити сільраду». Серед курців мало хто ставиться до своєї звички з повагою. Курцям завжди з більшим чи меншим натиском прищеплювали комплекс провини. Перед оточенням. Перед власним організмом… Хтось кидав, та не втримався. Хтось регулярно збирається кинути з понеділка. Хтось курить за інерцією. Неймовірно зручна публіка для того, щоб із нею боротися.
Одна моя знайома вдалася до компромісу - перейшла на електронні цигарки. Ото до сліз, мабуть, сміялася, довідавшись, що таку версію куріння також прирівняно до «шкідництва», а відтак - у кав’ярнях табуйовано…
Між іншим, за свідченням очевидців, у Туреччині й досі димлять усі, кому не ліньки. І, знаєте, пасивний опір маразму має певний глибокий сенс. Адже легше і природніше - проігнорувати чи обійти маразм, аніж протистояти йому відкрито…
Про зомбі
Майже все те, що необхідне для життя людства, - шкідливе і небезпечне. Виробничі підприємства, автомобілі, електронне обладнання… Як не шумом вас пройме, то вихлопними газами, як не ГМО, то нітратами, як не радіацією, то… Інтернетом. А якими шкідливими й небезпечними один для одного можуть бути індивіди, не здатні знайти спільну мову! Але від стресів не вбережешся. Від цивілізації не відмовишся -- хоча б тому, що поза нею на людину чатують ще відвертіші шкідливості й небезпеки. І нема «середньостатистичній більшості» бажанішої розради, аніж прискіпатися до якоїсь «меншості». Хай тільки-но хтось із популістів подасть гідну ідею та вкаже дорогу, встелену благими намірами. І чи варто фантазувати - куди та дорога може завести?
«Середньостатистична більшість» у хвилюванні за своє здоров’я і справді не розуміє, наскільки сучасна антинікотинова агітація, що вульгарно і нав’язливо впорскує в мізки негатив, шкідливіша, аніж дим цигарок. Шкода, що цей різновид креативу - недоторканний для цензури, а то можна було б констатувати один із рідкісних випадків, коли її втручання реально виправдане...
«Середньостатистична більшість» не здатна пояснити собі - чому хтось курить і не хоче їй уподібнюватися, що комфорт, якого вона намагається позбавити «несвідомих», для когось із них не просто розкіш, а умови повноцінної життєдіяльності. Як, скажімо, для мене, поета Скиби, що звик послуговуватися кав’ярнями у форматі «офісу». Додам, про всяк випадок, - із користю для закладів...
«Середньостатистична більшість» не вважає алогічним чи дивним, що приватному власникові ресторації відмовлено у праві самому вирішувати, курців чи некурців він воліє бачити в контингенті відвідувачів. Їй не видається парадоксом, що використання за призначенням легально придбаного продукту чомусь перетворює його споживача на «нелегала». І чхати вона хотіла на Історію, де "cухі закони" намертво переплелися з "великими депресіями".
Суспільство в екстазі від нагоди заборонити собі те, що забороняти НЕОБОВ’ЯЗКОВО.
Цікаво б поглянути на войовників проти тютюнового диму, якби раптом до світового домінування прийшли радикально налаштовані «на добро» вегетаріанці й тотально заборонили споживати м’ясо, оскільки це шкодить душі і тілу…
«Середньостатистична більшість», як завжди, не відає, що творить. Врешті-решт, а хто сказав, що «середньостатистична більшість» узагалі вміє мислити? Та й чи існує вона в принципі?
Про простір
«Гуртом і батька легко бити» -- констатує народне прислів’я. Ага. Легко, та от чи варто?
Ну а тепер кілька зовсім суворих рядків: ніяка абстрактна «більшість» не має підстав кваліфікувати себе як щось досконаліше, ніж конкретна особистість. Навіть якщо проблема зводиться до того, що лише мені, поетові Скибі, «здорові» суспільні нововведення заважають звично проводити свій день, - значить, щось у них не так.
Індикатором придатності суспільства до життя є право на приватний простір, у тому числі - й на «шкідливі» звички...
І не кажіть, що та стара російсько-турецька інтелігентка, що курить, п’ючи каву в улюбленій кнайпі, зазіхає на приватний простір своїх співгромадян
Мізки і містика
Початковий (успішно провалений) проект законодавчого «наїзду» на вітчизняних ворожбитів, чародіїв, знахарів та астрологів пропонував без зайвих розумувань заборонити як їхню діяльність, так і її пропаганду. Журналісти, коментуючи цю новітню версію «Молота відьом», не могли втриматися від дотепних коментарів. І справді, без гумору тут - ніяк. Надто вже явна пародія на середньовіччя. До того ж, на підставі боротьби з «пропагандою», на звалище історії слід було б викинути чи не половину світового літературного та кінематографічного доробку (а заодно - і фольклору)… Стискаючи кулачки за екстрасенсів, містично-казкова казкова нечисть дрібно тремтіла. Єдиний лише привид тримався «на висоті». Той, для якого закони не писані. Той, що сам є видатним законотворцем. Привид маразму…
«Переформатований» і на сьогодні чинний документ щодо протидії каверзам Баби Яги - значно коротший за обсягом і обережніший у формулюваннях. Перший його пункт забороняє розповсюдження реклами ворожок і… гадалок (чи то між цими словами чиновники вбачають вагому семантичну відмінність, чи то поняття дублюється, аби й російськомовній частині населення бути зрозумілим). Пункт другий звільняє ефіри від програм і передач, де глядачам-слухачам надаються платні послуги. Диференціювати значення слів «програма» і «передача» - не наше завдання. Головне - майже обійшлося… Вердикт пом’якшено. Втім, приборкування курців теж починалося з порівняно «м’яких» постанов. Привид щедрий на сюрпризи і не схильний зупинятися на досягнутому…
Начебто завершення
А взагалі культурна спадщина людства така ідеологічно невиважена, що без священного вогню інквізиції впроваджувати мораль і здоровий спосіб життя - суцільна Сізіфова праця. Ну, хоч би від класиків літератури користь була, а то ж і вони належного прикладу не подадуть. Ось Гоголь, скажімо: як не чорт у нього з Солохою, то Тарас Бульба з люлькою… Час, мабуть, суспільствам людським ґрунтовно взятися за опрацювання світового «культурного продукту» в традиції оруеллівського «Міністерства Правди». Перша чи то «ластівка», чи то «квіточка» - в іпостасі «Букваря» - у нас уже з’явилася…
Тож і завершення статті напрошується життєствердне: згідно з якоюсь із майбутніх «правильних редакцій» старому Бульбі навряд чи вдасться загинути у фіналі повісті. Не спинятиме він коня, переслідуваний погонею, не порпатиметься в траві, шукаючи свою люльку, а значить - і в руки ворогів не втрапить… Оптимістичненько. Геппі енд.
РОМАН СКИБА
Тож кидати курити сьогодні вас - Боже збав…
З авторського
Начебто вступ
Свобода - жир, і людство з цього жиру біситься. Щойно суспільству спаде на думку, що воно - не тоталітарне, як його вже хлібом не годуй - дай у чомусь себе обмежити. А що вже казати про ті суспільства, чиє «жирування» не на жарт затяглося… Їм страшенно нудно біситися самим. Вони схожі на екзальтованих домогосподарок, що, звихнувшись на дієтах і йозі, мордують ними всіх домашніх (включно з тваринами), підсаджують на здоровий спосіб життя сусідок, подруг, а далі - випадкових супутників у транспорті. Сектанти-фанатики, що хапають вас за рукав, аби їм було з ким активно боятися Страшного Суду, вписуються в аналогію не гірше. Їм необхідні однодумці, і такі часто знаходяться… Це розповсюджується як нежить чи грип. Та нагадую: ми не про приватних осіб, ми - про суспільства. У таких масштабах «безневинні» мікроби здатні мутувати у значно тяжчу заразу. Бродить привид, бродить вірус - і не лише по Європі…
Радикальна боротьба проти «шкідливих звичок», моральна цензура у творчих сферах та ще деякі оригінальні явища, яких ми торкнемося, - симптоми одного й того ж захворювання, що косить «занадто вільні» країни. І не відмахнетеся від вірусу низьким рівнем розвитку економіки чи неладами із владою: якщо привид до вас дочовгав, епідемія доповзла - значить, ваша країна «занадто вільна». Незалежно від ситуативних реалій і культурних традицій.
Бідолашний Гаррі
У давньому есе міфічного і неповторного Макса Фрая (невтаємниченим повідомлю, що це брендове ім’я російського літературного дуету) йшлося про кумедну і дикувату подію, свого часу висвітлену мас-медіа… Американський пастор із дуже шармовим прізвищем - Бендер, - напередодні Міленіуму зібравши на аутодафе 35 своїх прихожан, урочисто піддав спаленню таке собі «сміття», якого, на його думку, слід було позбутися, входячи в нове тисячоліття. Серед «непотребу» на вогнище втрапили диски нелюбих пастору гуртів і… книжки про Гаррі Поттера. Останні, напевно, особливо добре горіли… Звісно, простота провінційного священника та його пастви - не привід вважати, що інквізиція знову з нами, але символічність оказії очевидна. "...костер отца Бендера -- не столько нелепость, сколько закономерность." -- Пише Макс Фрай. -- "Закономерность не менее ужасная, чем печальный конец каменных Будд, уже оплаканных мировым сообществом. Вообще, невзирая на разницу в масштабах, это события одного порядка: в обоих случаях служители бога давным-давно утратили связь с шефом и действуют по собственному усмотрению". І далі: «Идет война, - официально не объявленная, а потому - партизанская. Война духа и его «официальных представителей», этакий пролонгированный вялотекущий Армагеддон»… Озирнувшись із «прекрасного сьогодні» на той новорічний перформенс, важко не визнати, що наглядачі за духовною чистотою виявилися неординарними стратегами і тактиками: все частіше, ведучи з духом війну, вони посилаються на повноваження - не лише «від нього самого», а й від різнодержавних владних інституцій. Прикметно, що книги Джоан Роулінґ іще до пасторової акції вилучали з бібліотек США й Австралії…
Привид бродить
Уже п’ятого року після Міленіуму відбулася перша, менш-більш гучна, бойова операція рідних українських моралістів: за підтримки силових структур вони перервали перегляд цілком адекватного ромерівського жахливчика «Земля мертвих» у кіноклубі Києво-Могилянської Академії. Орган, що абревіатурився як НЕК, у процесі важкої боротьби з вітчизняною літературою та іноземним кінематографом зазнав перейменування, але, звісно ж, нікуди не дівся і регулярно розважає громадськість якимись прецедентами... Герої прецедентів переважно трансформують увагу цензури в увагу читачів, тобто піаряться. Поки що - майже ідилія. Хоча й не без винятків… Поза тим, російські «воїни світла» наших значно переплюнули: витинати «шкідливі» фрагменти зі старих-добрих мультфільмів - це вам не лихословів осмикувати… Тутешнім цензорам, безумовно, є у кого повчитися. Зокрема чутка про екзекуції щодо книжок, на зворотах яких автори запортретовані з цигаркою, хоч і залишилася тільки чуткою, але у різних сусідів - це давно вже сувора дійсність. Скажімо, Віслава Шимборська мала з цим клопоти на теренах Польщі і до, і після здобуття Нобелівської премії.
Котяче щастя
Подекуди «покращення» набувають і зовсім нестандартних форм… Наприклад, Федеральне міністерство охорони здоров’я Бельгії запланувало на 2016 рік обов’язкову стерилізацію всіх котів і кішок країни. Всіх - тобто і вуличних, і домашніх. Дуже їх, мовляв, розвелося багато. Домогосподарки трохи обурилися на таке свавілля влади, і рішення було пом’якшено: тих тварин, що представляють екзотичні породи, зі списку викреслили…
Простір і час насправді значно тісніші, ніж нам видається… Звідки у сьогоднішній Бельгії взявся булгаковський Шариков? А вас, до речі, коти не дратують?
Загадка Туреччини
«Жорстка зав’язка» з курінням у Туреччині - феномен із нетривіальних... Країна кальянів, економіка якої всією вагою опирається на туризм і розваги, і раптом - бац! Треба ж таке! Кальянні ресторанчики - за межі міста! За шпацер із цигаркою по громадських місцях штрафувати своїх і приїжджих! Щирий такий садомазохізм… Обкурилися там усі, чи що?.. Пригадую: у новинах показували інтелігентну російськомовну бабусю-емігрантку. Інтерв’ю у неї брали в інтер’єрі кав’ярні. Жінка була розгублена і казала десь таке: «Даже не представляю, как мне выживать при этом законе. Я очень много лет посещаю одно и то же заведение. Мой день начинается здесь - с чашки кофе и сигареты… Теперь придется как-то без них обходиться… Я понимаю, - наверно, так нужно для общества… Понимаю - я должна себя переучивать»... Жаль бабусю. І до цього жалю домішується якоїсь дивної злості. Як воно у Висоцького сформульовано: «Я не люблю насилья и бессилья…»
Український «кум» зі стародавнього анекдоту теж не поспішає «палити сільраду». Серед курців мало хто ставиться до своєї звички з повагою. Курцям завжди з більшим чи меншим натиском прищеплювали комплекс провини. Перед оточенням. Перед власним організмом… Хтось кидав, та не втримався. Хтось регулярно збирається кинути з понеділка. Хтось курить за інерцією. Неймовірно зручна публіка для того, щоб із нею боротися.
Одна моя знайома вдалася до компромісу - перейшла на електронні цигарки. Ото до сліз, мабуть, сміялася, довідавшись, що таку версію куріння також прирівняно до «шкідництва», а відтак - у кав’ярнях табуйовано…
Між іншим, за свідченням очевидців, у Туреччині й досі димлять усі, кому не ліньки. І, знаєте, пасивний опір маразму має певний глибокий сенс. Адже легше і природніше - проігнорувати чи обійти маразм, аніж протистояти йому відкрито…
Про зомбі
Майже все те, що необхідне для життя людства, - шкідливе і небезпечне. Виробничі підприємства, автомобілі, електронне обладнання… Як не шумом вас пройме, то вихлопними газами, як не ГМО, то нітратами, як не радіацією, то… Інтернетом. А якими шкідливими й небезпечними один для одного можуть бути індивіди, не здатні знайти спільну мову! Але від стресів не вбережешся. Від цивілізації не відмовишся -- хоча б тому, що поза нею на людину чатують ще відвертіші шкідливості й небезпеки. І нема «середньостатистичній більшості» бажанішої розради, аніж прискіпатися до якоїсь «меншості». Хай тільки-но хтось із популістів подасть гідну ідею та вкаже дорогу, встелену благими намірами. І чи варто фантазувати - куди та дорога може завести?
«Середньостатистична більшість» у хвилюванні за своє здоров’я і справді не розуміє, наскільки сучасна антинікотинова агітація, що вульгарно і нав’язливо впорскує в мізки негатив, шкідливіша, аніж дим цигарок. Шкода, що цей різновид креативу - недоторканний для цензури, а то можна було б констатувати один із рідкісних випадків, коли її втручання реально виправдане...
«Середньостатистична більшість» не здатна пояснити собі - чому хтось курить і не хоче їй уподібнюватися, що комфорт, якого вона намагається позбавити «несвідомих», для когось із них не просто розкіш, а умови повноцінної життєдіяльності. Як, скажімо, для мене, поета Скиби, що звик послуговуватися кав’ярнями у форматі «офісу». Додам, про всяк випадок, - із користю для закладів...
«Середньостатистична більшість» не вважає алогічним чи дивним, що приватному власникові ресторації відмовлено у праві самому вирішувати, курців чи некурців він воліє бачити в контингенті відвідувачів. Їй не видається парадоксом, що використання за призначенням легально придбаного продукту чомусь перетворює його споживача на «нелегала». І чхати вона хотіла на Історію, де "cухі закони" намертво переплелися з "великими депресіями".
Суспільство в екстазі від нагоди заборонити собі те, що забороняти НЕОБОВ’ЯЗКОВО.
Цікаво б поглянути на войовників проти тютюнового диму, якби раптом до світового домінування прийшли радикально налаштовані «на добро» вегетаріанці й тотально заборонили споживати м’ясо, оскільки це шкодить душі і тілу…
«Середньостатистична більшість», як завжди, не відає, що творить. Врешті-решт, а хто сказав, що «середньостатистична більшість» узагалі вміє мислити? Та й чи існує вона в принципі?
Про простір
«Гуртом і батька легко бити» -- констатує народне прислів’я. Ага. Легко, та от чи варто?
Ну а тепер кілька зовсім суворих рядків: ніяка абстрактна «більшість» не має підстав кваліфікувати себе як щось досконаліше, ніж конкретна особистість. Навіть якщо проблема зводиться до того, що лише мені, поетові Скибі, «здорові» суспільні нововведення заважають звично проводити свій день, - значить, щось у них не так.
Індикатором придатності суспільства до життя є право на приватний простір, у тому числі - й на «шкідливі» звички...
І не кажіть, що та стара російсько-турецька інтелігентка, що курить, п’ючи каву в улюбленій кнайпі, зазіхає на приватний простір своїх співгромадян
Мізки і містика
Початковий (успішно провалений) проект законодавчого «наїзду» на вітчизняних ворожбитів, чародіїв, знахарів та астрологів пропонував без зайвих розумувань заборонити як їхню діяльність, так і її пропаганду. Журналісти, коментуючи цю новітню версію «Молота відьом», не могли втриматися від дотепних коментарів. І справді, без гумору тут - ніяк. Надто вже явна пародія на середньовіччя. До того ж, на підставі боротьби з «пропагандою», на звалище історії слід було б викинути чи не половину світового літературного та кінематографічного доробку (а заодно - і фольклору)… Стискаючи кулачки за екстрасенсів, містично-казкова казкова нечисть дрібно тремтіла. Єдиний лише привид тримався «на висоті». Той, для якого закони не писані. Той, що сам є видатним законотворцем. Привид маразму…
«Переформатований» і на сьогодні чинний документ щодо протидії каверзам Баби Яги - значно коротший за обсягом і обережніший у формулюваннях. Перший його пункт забороняє розповсюдження реклами ворожок і… гадалок (чи то між цими словами чиновники вбачають вагому семантичну відмінність, чи то поняття дублюється, аби й російськомовній частині населення бути зрозумілим). Пункт другий звільняє ефіри від програм і передач, де глядачам-слухачам надаються платні послуги. Диференціювати значення слів «програма» і «передача» - не наше завдання. Головне - майже обійшлося… Вердикт пом’якшено. Втім, приборкування курців теж починалося з порівняно «м’яких» постанов. Привид щедрий на сюрпризи і не схильний зупинятися на досягнутому…
Начебто завершення
А взагалі культурна спадщина людства така ідеологічно невиважена, що без священного вогню інквізиції впроваджувати мораль і здоровий спосіб життя - суцільна Сізіфова праця. Ну, хоч би від класиків літератури користь була, а то ж і вони належного прикладу не подадуть. Ось Гоголь, скажімо: як не чорт у нього з Солохою, то Тарас Бульба з люлькою… Час, мабуть, суспільствам людським ґрунтовно взятися за опрацювання світового «культурного продукту» в традиції оруеллівського «Міністерства Правди». Перша чи то «ластівка», чи то «квіточка» - в іпостасі «Букваря» - у нас уже з’явилася…
Тож і завершення статті напрошується життєствердне: згідно з якоюсь із майбутніх «правильних редакцій» старому Бульбі навряд чи вдасться загинути у фіналі повісті. Не спинятиме він коня, переслідуваний погонею, не порпатиметься в траві, шукаючи свою люльку, а значить - і в руки ворогів не втрапить… Оптимістичненько. Геппі енд.
РОМАН СКИБА