якщо не стояти на одній з двох змішаних докупи позицій, то практична користь від відділення одного від іншого неочевидна.
Ви неправі. Практично це відділення робилося й робиться більшістю, для якої фашисти - лише вороги, а комуністи - можуть бути й друзями.
Цитуюся:
... для "интегрального националиста", как и для фашиста с нацистом, главное прежде всего нация и подчинение нации, что заставляет его, как и его исторических предшественников, противостоять не только левакам-социалистам-коммунистам, но и либералам-"либерастам", "денационализированным", "бездуховным" и всем остальным, кто главенство нации отрицает.
Разумеется, для консерваторов и капиталистов Запада "консервативные ценности" фашизма были куда милее враждебных капитализму, элитаризму, традиционализму и капитализму левых, однако в ситуации, когда их тоже провозгласили врагами, "разложившимися", унтерменшами, им осталось только пойти на союз с левыми, союз, который был не только вынужденным, но и естественным, логичным, - несмотря на все пережитки и реакционерство с одной и с другой стороны, невзирая на все многочисленные грехи их политик, впоследствии те же стороны устраивали не только войны и кризисы, но и соревнования, продвигали не только технический прогресс, но и ООН и другие международные организации, воспитали поколения людей, которые готовы жить в либеральном, а не в "волчьем" шовинистическо-фашистско-враждебном мире. Не только на уровне руководства, но и на уровне простых людей русский, украинец, американец, британец, француз, грузин - видели друг в друге не унтерменшей-уберменшей, а людей.
Дещо незручно нагадувати Вам про підсумки Другої Світової та подальший перебіг подій. - комуністичні партії дозволені в більшості країн світу - комуністичні партії отримували та отримують місця в парламенті - роботи комуністів вільно пошируються в більшості країн світу - СРСР та інші республіки були членами ООН - ніхто не називає фашистами ані Кастро, ані Південну Корею, ані Мао чи ще там ого.
В мене є приятель у Америці - для нього є категорично неприпустимим примат держави, проте я для нього не ворог, а нацисти й фашисти - вороги.
"Зло одного гатунку" - ідеологема певних категорій людей.
Наприклад: 1) лібертаріанці та наближені до них лібералі, які демонізують державу взагалі. 2) фанати східноєвропейського націоналізму-державництва (подейкуди симпатики фашистських рухів того часу як-то ОУН) 3) "ліві комуністи" та певні анатрхісти, для яких "все що не самоврядування (анархія) - те фашизм".
Третя й перша - маргінали, друга має більшість в певних державах, зокрема східноєвропейських, але жодна не має більшості, мабуть і не матиме.
Ви неправі. Практично це відділення робилося й робиться більшістю, для якої фашисти - лише вороги, а комуністи - можуть бути й друзями.
Цитуюся:
... для "интегрального националиста", как и для фашиста с нацистом, главное прежде всего нация и подчинение нации, что заставляет его, как и его исторических предшественников, противостоять не только левакам-социалистам-коммунистам, но и либералам-"либерастам", "денационализированным", "бездуховным" и всем остальным, кто главенство нации отрицает.
Разумеется, для консерваторов и капиталистов Запада "консервативные ценности" фашизма были куда милее враждебных капитализму, элитаризму, традиционализму и капитализму левых, однако в ситуации, когда их тоже провозгласили врагами, "разложившимися", унтерменшами, им осталось только пойти на союз с левыми, союз, который был не только вынужденным, но и естественным, логичным, - несмотря на все пережитки и реакционерство с одной и с другой стороны, невзирая на все многочисленные грехи их политик, впоследствии те же стороны устраивали не только войны и кризисы, но и соревнования, продвигали не только технический прогресс, но и ООН и другие международные организации, воспитали поколения людей, которые готовы жить в либеральном, а не в "волчьем" шовинистическо-фашистско-враждебном мире. Не только на уровне руководства, но и на уровне простых людей русский, украинец, американец, британец, француз, грузин - видели друг в друге не унтерменшей-уберменшей, а людей.
Reply
Reply
Дещо незручно нагадувати Вам про підсумки Другої Світової та подальший перебіг подій.
- комуністичні партії дозволені в більшості країн світу
- комуністичні партії отримували та отримують місця в парламенті
- роботи комуністів вільно пошируються в більшості країн світу
- СРСР та інші республіки були членами ООН
- ніхто не називає фашистами ані Кастро, ані Південну Корею, ані Мао чи ще там ого.
В мене є приятель у Америці - для нього є категорично неприпустимим примат держави, проте я для нього не ворог, а нацисти й фашисти - вороги.
"Зло одного гатунку" - ідеологема певних категорій людей.
Наприклад:
1) лібертаріанці та наближені до них лібералі, які демонізують державу взагалі.
2) фанати східноєвропейського націоналізму-державництва (подейкуди симпатики фашистських рухів того часу як-то ОУН)
3) "ліві комуністи" та певні анатрхісти, для яких "все що не самоврядування (анархія) - те фашизм".
Третя й перша - маргінали, друга має більшість в певних державах, зокрема східноєвропейських, але жодна не має більшості, мабуть і не матиме.
Reply
Reply
Leave a comment