Дунайський міст, серпень 2019
Крім Металліки й музею залізничного транспорту в Русе був у мене ще один обов'язковий пункт в цій подорожі. Власне, перехід кордону між Румунією та Болгарією через Дунайський міст. Враховуючи мою любов до прикордоння це й не дивно. Пункт цей я втілив на 200%. Автомобільною складовою мосту проїхав вночі з Бухаресту в Русе, а залізницею по ньому проїхався вдень назадд - з Болгарії в Румунію. Саме з цього епізоду мандрівки й будуть фото в цій нотатці.
1. Так виглядає Дунай вверх за течією. В бік Сербії, Угорщини, Австрії та Німеччини.
2. Місце старту - головний вокзал Русе. Цілком логічно, що наступна нотатка цього циклу має бути про нього. Але гадаю, що все ж перенесемось ми на пару постів до України.
3. Пройшли болгарський прикордонний контроль, завантажились, вмостились і розпочинаємо рух. Потяг стартував досить швидко й почав набирати оберти до мосту)
4. В'їжджаємо в русенські передмістя. Чимало хто, і я в тому числі, перевіряє налаштування фототехніки, стабілізує вікна у відкритому роложенні за допомогою пляшок з водою (так, болгарські залізниці такі болгарські). Загалом більшість пасажирів потяга на цьомі відтинку, таке враження, спеціально ним і їдуть, щоб таким чином перетнути кордон через Дунай. Дехто навіть камери на штатив прилаштував.
5. Тим часом під'їжджаємо до місцевої величезної товарної сортувальної станції. Рух тут можливий, як електровозами (є контактна мережа) так і тепловозами.
6. Вже вона видніється.
7. Загалом відразу після пасажирської станції зарості до колії прилягають дуже щільно. Тому якщо висунутись з вагону можна й гарно по обличчю отримати.
8. Дуже швидко заїжджаємо на передмостову товарну станцію Русе.
9. Чого тут тільки немає. І цистерни, й контейнери на платформах).
10. А тут на фото відразу два види транспорту. Маневровий тепловоз і надколійний трубопровід. Ще й помітно паротягову заправну колонку.
11. Аж ось і заїзд на міст. Бачимо чергу з фур на автомобільному міжнародному пункті пропуску.
12. Мостовий семафор і під'їзд до автомобільного пп.
13. Фури й градирні з трубами ТЕЦ "Русе-Схід".
14. Автомобільний термінал.
15. І от ми наближаємось. Дунай вже видно, він близько. При в'їзді в Болгарію з Румунії на авто прикордонний контроль відбувається на болгарському боці. Вам відразу ставлять обидва штампи: "Джурджу"(Рум), "Русе"(Болг). Другий мені поставилитакий, що його було ледь помітно, що потім додало атмосфери при подальшому перентині кордонів( Назад, якщо їхати потягном, то контроль відбувається на прикордонних залізничних станціях обабіч мосту: Русе й Джурджу.
16. Бувай Болгаріє.
17. І ось він хвилюючий момент. Ми на мосту.
Дунайський міст - грандіозний інфраструктурний проект, який втілювався у 1952-1954 рр., про що кажуть дати на портальних арках на кінцях мосту. Цілий комплекс являє собою міст, довжиною понад два кілометри та дві прикордонні залізничні станції: Русе (дещо більше) й Джурджу (дещо меньша). Будувалось все це в часи соціалізму й тодішня назва проекту була - "Міст Дружби". З поваленням соцтабору міст отримав сьогоднішню назву. Скасування прикордонного контролю планується після вступу Болгарії й Румунії до Шенгену.
18. З'єднання автомобільної й залізничної частин.
19. І поступове злиття.
20. Русенська промзона. Східний порт міста. А загалом, Русе найбільше в Боллгарії портотве місто над Дунаєм.
21. А ось і сам Дунай.
22. Ось так висовуватись з вікон не можна, але тут всім пох.
23. Віддаляємось від болгарського берега. Портові крани. Багато кранів. Ловлю зараз себе на думці, що більшого річкового порту я мабуть і не бачив...
24. Дунай вниз за течією. В бік Сілістри і далі до Румунії (де є ще один красивий міст) та України й Чорного моря).
25. Наближаємось до одного з островів. Масштаби споруди можна оцінити по тіні у воді. Здається один з мостових прольотів під'йомний.
26. Технічна доріжка.
27. Скоро Румунія.
28. Тут гарно помітно з'їзд автомобільної частини мосту зверху. Цікаво, що далі? Чи є на румунському боці пп?
29. Берег близько. Сонце світить, і приємно обдуває наддунайським дорожнім вітром.
30. А ось і державний кордон. І в'їжджаємо ми з півдня у Волощину)
31. В Румунії. Ось ці арки з написами "1952" та "1954" є одними з символів мосту. Я навіть з ним собі купив магнітик в Русе, але коли пакували, то помилково мені дали з міською судовою палатою. Хоча вона теж збудована у цей же час і в цьому ж стилі.
32. Фініш. Цього посту. Ось так швиденько (за 32 світлини) ми переїхали через дунай нинішнім різновидом Східного експресу. Станція Джурджу. Тут румунський прикордонний контроль і далі.
Під час цієї залізничної мандрівки ще раз був занурений у специфічний балканський колорит. З такою неспішністтю, байдужісттю (ну, Ви зрозуміли з попередніх фото). Виникала навіть думка, якщо хтось хоче проїхаттись трейнхопом у міждержавному сполученні, то відтинок Русе-Джурджу - саме те!)))) Але, то жарт. Гадаю камери на в'їздах до мосту стоять. Та і кордон все ж таки.
Ще один досвід перетину мосту, тільки навпаки (з Румунії на поїзді, з Болгарії автом, і все у світлий час доби) тут.
Додам також, що через Дунай є ще один міст між Румунією й Болгарією. "Нова Європа" між містами Відін та Калафат.
Дякую за увагу. Гадаю, наступним буде щось про Неньку)
1. Так виглядає Дунай вверх за течією. В бік Сербії, Угорщини, Австрії та Німеччини.
2. Місце старту - головний вокзал Русе. Цілком логічно, що наступна нотатка цього циклу має бути про нього. Але гадаю, що все ж перенесемось ми на пару постів до України.
3. Пройшли болгарський прикордонний контроль, завантажились, вмостились і розпочинаємо рух. Потяг стартував досить швидко й почав набирати оберти до мосту)
4. В'їжджаємо в русенські передмістя. Чимало хто, і я в тому числі, перевіряє налаштування фототехніки, стабілізує вікна у відкритому роложенні за допомогою пляшок з водою (так, болгарські залізниці такі болгарські). Загалом більшість пасажирів потяга на цьомі відтинку, таке враження, спеціально ним і їдуть, щоб таким чином перетнути кордон через Дунай. Дехто навіть камери на штатив прилаштував.
5. Тим часом під'їжджаємо до місцевої величезної товарної сортувальної станції. Рух тут можливий, як електровозами (є контактна мережа) так і тепловозами.
6. Вже вона видніється.
7. Загалом відразу після пасажирської станції зарості до колії прилягають дуже щільно. Тому якщо висунутись з вагону можна й гарно по обличчю отримати.
8. Дуже швидко заїжджаємо на передмостову товарну станцію Русе.
9. Чого тут тільки немає. І цистерни, й контейнери на платформах).
10. А тут на фото відразу два види транспорту. Маневровий тепловоз і надколійний трубопровід. Ще й помітно паротягову заправну колонку.
11. Аж ось і заїзд на міст. Бачимо чергу з фур на автомобільному міжнародному пункті пропуску.
12. Мостовий семафор і під'їзд до автомобільного пп.
13. Фури й градирні з трубами ТЕЦ "Русе-Схід".
14. Автомобільний термінал.
15. І от ми наближаємось. Дунай вже видно, він близько. При в'їзді в Болгарію з Румунії на авто прикордонний контроль відбувається на болгарському боці. Вам відразу ставлять обидва штампи: "Джурджу"(Рум), "Русе"(Болг). Другий мені поставилитакий, що його було ледь помітно, що потім додало атмосфери при подальшому перентині кордонів( Назад, якщо їхати потягном, то контроль відбувається на прикордонних залізничних станціях обабіч мосту: Русе й Джурджу.
16. Бувай Болгаріє.
17. І ось він хвилюючий момент. Ми на мосту.
Дунайський міст - грандіозний інфраструктурний проект, який втілювався у 1952-1954 рр., про що кажуть дати на портальних арках на кінцях мосту. Цілий комплекс являє собою міст, довжиною понад два кілометри та дві прикордонні залізничні станції: Русе (дещо більше) й Джурджу (дещо меньша). Будувалось все це в часи соціалізму й тодішня назва проекту була - "Міст Дружби". З поваленням соцтабору міст отримав сьогоднішню назву. Скасування прикордонного контролю планується після вступу Болгарії й Румунії до Шенгену.
18. З'єднання автомобільної й залізничної частин.
19. І поступове злиття.
20. Русенська промзона. Східний порт міста. А загалом, Русе найбільше в Боллгарії портотве місто над Дунаєм.
21. А ось і сам Дунай.
22. Ось так висовуватись з вікон не можна, але тут всім пох.
23. Віддаляємось від болгарського берега. Портові крани. Багато кранів. Ловлю зараз себе на думці, що більшого річкового порту я мабуть і не бачив...
24. Дунай вниз за течією. В бік Сілістри і далі до Румунії (де є ще один красивий міст) та України й Чорного моря).
25. Наближаємось до одного з островів. Масштаби споруди можна оцінити по тіні у воді. Здається один з мостових прольотів під'йомний.
26. Технічна доріжка.
27. Скоро Румунія.
28. Тут гарно помітно з'їзд автомобільної частини мосту зверху. Цікаво, що далі? Чи є на румунському боці пп?
29. Берег близько. Сонце світить, і приємно обдуває наддунайським дорожнім вітром.
30. А ось і державний кордон. І в'їжджаємо ми з півдня у Волощину)
31. В Румунії. Ось ці арки з написами "1952" та "1954" є одними з символів мосту. Я навіть з ним собі купив магнітик в Русе, але коли пакували, то помилково мені дали з міською судовою палатою. Хоча вона теж збудована у цей же час і в цьому ж стилі.
32. Фініш. Цього посту. Ось так швиденько (за 32 світлини) ми переїхали через дунай нинішнім різновидом Східного експресу. Станція Джурджу. Тут румунський прикордонний контроль і далі.
Під час цієї залізничної мандрівки ще раз був занурений у специфічний балканський колорит. З такою неспішністтю, байдужісттю (ну, Ви зрозуміли з попередніх фото). Виникала навіть думка, якщо хтось хоче проїхаттись трейнхопом у міждержавному сполученні, то відтинок Русе-Джурджу - саме те!)))) Але, то жарт. Гадаю камери на в'їздах до мосту стоять. Та і кордон все ж таки.
Ще один досвід перетину мосту, тільки навпаки (з Румунії на поїзді, з Болгарії автом, і все у світлий час доби) тут.
Додам також, що через Дунай є ще один міст між Румунією й Болгарією. "Нова Європа" між містами Відін та Калафат.
Дякую за увагу. Гадаю, наступним буде щось про Неньку)