Церква Св. Варвари в с. Іскрисківщина, травень 2019
Закінчивши концертні огляди знову повертаємось до пам'яток. Щоправда сьогоднішній наш об'єкт офіційно пам'яткоохоронного статусу немає. Про все це далі.
1. Церковна споруда. Побудована у 1852 р. Місцезнаходження - с. Іскрисківщина, білопільський район, Сумська область. Українсько-російське прикордоння.
2. Вигляд на головний фасад, бабинець та праву наву. За вівтарем помітно могилу І. Терещенка. Про неї згодом. Загалом, селище Іскрисківщина дуже цікаве з біографічної точки зору, адже в ньому відзначились досить важливі для місцевого краю (району, області та й Слобожанщини в цілому) роди Куколів (пізніше Куколів-Яснопольських) і Терещенків.
3. Вхід до храму.
4. Хрест та вікна над вхідними дверима.
5. Бабинець.
6. Ліва нава.
7. Бічні двері.
8. Ось так виглядає вікно.
9. В середині 19 ст. на місці старої козацької церкви 17-го століття М. Куколь-Яснопольський відновив родовий, так би мовити храм. Як і старий його також було побудовано з дерева, в даному випадку - мореного дуба. Потім фасад був оббитий дошками. Автентичність матеріалів вражає! І досі збереглись ковані цвяхи.
10. Підмурівок у церкви цегляний, який також зберігся в оригінальному вигляді.
11. Вигляд на праву наву.
12. Старовинні дерев'яні двері ообиті залізом. Працюючі, але вхід замурований.
13. Вівтарний фасад.
14. Нині храм зачинено, і я так точно й не зрозумів - йдуть у ньому служби чи ні. Та стан вікон дозволяє подивитись/зробитизнімки в середині. Деяке церковне начиння там є. А також помітні сліди від побутування тут клубу за комуністів (а ще перед цим тут був склад).
15. Ще інтер'єр.
16. Стільчики, як в пострадянських актових залах.
17. А ось так виглядає стеля.
18. Дорогу від церковного подвір'я відокремлює така от огорожа. Чи вона ще з тих часів, питання?
19. Біля входу на дереві принада, яка використовується під час святкування Масляної.
20. Церковне подвір'я нині нагадує парк, хоча, як я зрозумів першопочатково тут було кладовище.
21. Відновлені залишки могил Івана Терещенка та його доньки Ольги, яка померла будучу маленькою дитиною. Розташовані за вівтарем церкви.
22. На могилі Івана Терещенка. Киянам він відомий, як меценат та колекціонер, господар красивої вікторіансько-неоготичної садиби на розі бульвару Шевченка та вул. Коцюбинського. До його постаті ми ще повернемось в наступній нотатці про Іскрисківщину. Зазначу лише, що його праонук нині мер Глухова.
23. Могила О. Терещенко. Не дивуйтесь цукеркам на надгробках. Фото робилось як раз в час Гробків - поминальних днів після Великодня. Між іншим, в мережі можна знайти фото, як виглядали могили в оригіналі.
24. Загалом, церква розташована на даволі гарному місці. На підвищені над ставком, а головний вхід поруч з одним із сільських майданів.
25. В церковну огорожу вбудовано меморіал загиблим у 1943 р. (в боях за Іскрисківщину) воїнам ЧА. Таким чином він гарно проглядається з дороги.
27. До меморіалу прибудовано пам'ятник жертвам Голодомору 1932-1933.
28. А це вже сільська вулиця і дороги.
Відома церква Св. Варвари не тим, що вона дерев'яна, унікальна в локальному маштабі тощо, а скандалом навколо неї. Не так давно громадськості стала доступна інформація про те, що церковну споруду хотіли продати, як сировину, на дрова (нагадую - морений дуб). РПЦУ нині заявила, що нічого подібного не було.За подробицями - гугл в допомогу. Місцеві мешканці, дякую їм за доброзичливість, сказали, що у разі чого храм не віддадуть. Цікаво, як йдуть справи з тим, щоб надати йому пам'яткоохоронний статус? Але й він не допоможе, адже храму явно бракує уваги. Не кожен турист приїде сюди по таким поганим дорогам прикордоння (так, серед "родзинок" - Ви ще тут можете отримати смс від свого моб. опреатора - вітаємо в країні-агресорі.). Тому - поживемо, побачимо.
А кого вже сюди занесе - знайте про церкву Св. Варвари і доторкністья до строкатої історії Слобідського краю.
1. Церковна споруда. Побудована у 1852 р. Місцезнаходження - с. Іскрисківщина, білопільський район, Сумська область. Українсько-російське прикордоння.
2. Вигляд на головний фасад, бабинець та праву наву. За вівтарем помітно могилу І. Терещенка. Про неї згодом. Загалом, селище Іскрисківщина дуже цікаве з біографічної точки зору, адже в ньому відзначились досить важливі для місцевого краю (району, області та й Слобожанщини в цілому) роди Куколів (пізніше Куколів-Яснопольських) і Терещенків.
3. Вхід до храму.
4. Хрест та вікна над вхідними дверима.
5. Бабинець.
6. Ліва нава.
7. Бічні двері.
8. Ось так виглядає вікно.
9. В середині 19 ст. на місці старої козацької церкви 17-го століття М. Куколь-Яснопольський відновив родовий, так би мовити храм. Як і старий його також було побудовано з дерева, в даному випадку - мореного дуба. Потім фасад був оббитий дошками. Автентичність матеріалів вражає! І досі збереглись ковані цвяхи.
10. Підмурівок у церкви цегляний, який також зберігся в оригінальному вигляді.
11. Вигляд на праву наву.
12. Старовинні дерев'яні двері ообиті залізом. Працюючі, але вхід замурований.
13. Вівтарний фасад.
14. Нині храм зачинено, і я так точно й не зрозумів - йдуть у ньому служби чи ні. Та стан вікон дозволяє подивитись/зробитизнімки в середині. Деяке церковне начиння там є. А також помітні сліди від побутування тут клубу за комуністів (а ще перед цим тут був склад).
15. Ще інтер'єр.
16. Стільчики, як в пострадянських актових залах.
17. А ось так виглядає стеля.
18. Дорогу від церковного подвір'я відокремлює така от огорожа. Чи вона ще з тих часів, питання?
19. Біля входу на дереві принада, яка використовується під час святкування Масляної.
20. Церковне подвір'я нині нагадує парк, хоча, як я зрозумів першопочатково тут було кладовище.
21. Відновлені залишки могил Івана Терещенка та його доньки Ольги, яка померла будучу маленькою дитиною. Розташовані за вівтарем церкви.
22. На могилі Івана Терещенка. Киянам він відомий, як меценат та колекціонер, господар красивої вікторіансько-неоготичної садиби на розі бульвару Шевченка та вул. Коцюбинського. До його постаті ми ще повернемось в наступній нотатці про Іскрисківщину. Зазначу лише, що його праонук нині мер Глухова.
23. Могила О. Терещенко. Не дивуйтесь цукеркам на надгробках. Фото робилось як раз в час Гробків - поминальних днів після Великодня. Між іншим, в мережі можна знайти фото, як виглядали могили в оригіналі.
24. Загалом, церква розташована на даволі гарному місці. На підвищені над ставком, а головний вхід поруч з одним із сільських майданів.
25. В церковну огорожу вбудовано меморіал загиблим у 1943 р. (в боях за Іскрисківщину) воїнам ЧА. Таким чином він гарно проглядається з дороги.
27. До меморіалу прибудовано пам'ятник жертвам Голодомору 1932-1933.
28. А це вже сільська вулиця і дороги.
Відома церква Св. Варвари не тим, що вона дерев'яна, унікальна в локальному маштабі тощо, а скандалом навколо неї. Не так давно громадськості стала доступна інформація про те, що церковну споруду хотіли продати, як сировину, на дрова (нагадую - морений дуб). РПЦУ нині заявила, що нічого подібного не було.За подробицями - гугл в допомогу. Місцеві мешканці, дякую їм за доброзичливість, сказали, що у разі чого храм не віддадуть. Цікаво, як йдуть справи з тим, щоб надати йому пам'яткоохоронний статус? Але й він не допоможе, адже храму явно бракує уваги. Не кожен турист приїде сюди по таким поганим дорогам прикордоння (так, серед "родзинок" - Ви ще тут можете отримати смс від свого моб. опреатора - вітаємо в країні-агресорі.). Тому - поживемо, побачимо.
А кого вже сюди занесе - знайте про церкву Св. Варвари і доторкністья до строкатої історії Слобідського краю.