Таким собі зигзагом, від імперськості до радянськості, повертаємось знову в 19 століття. В цьому записі оглянемо основні пам"ятки, що пов"язують рід Драгомирових та місто Конотоп.
1. Садиба генерала М. І. Драгомирова була збудована в другій половині 19 ст. Нині в житловому, генеральському, будинку розташований музей, присвячений, як постаті генерала так і міській історії (а до цього тут буа установа медичного профілю). Цілком собі музей дворянської садиби середини 19-го поч. 20 ст.
2. Вхід до будинку.
3. Загалом, територія садиби - парк. Не хочете відвідувати музей, можна сісти на території, відпочити)
4. Дана фасад будинку є головний, але і дворовий водночас.
5. Загалом, враховуюи те, скільки подібних споруд на Сумщині збереглося, дана садиба є скарбом!
6. Про парк я вже писав. Можна тут побачити залишки старих дерев, які ще пам"ятають перших власників.
7. І більш нових насаджень теж чимало.
8. З вулиці, одноіменної, садиба виглядає так. Це її більш звичний вигляд для тих, хто якимось чином цікавився цією пам"яткою. Такою садибу Драгомирова можна побачити на дореволюційних фото Конотопа.
9. Комплекс доволі протяжний. Вулицею проходить трамвайний маршрут.
10. З іншого боку.
11. Господарська будівля.
12. Шкода, що паркан полущений, та і сама будівля схоже з тріщиною.
13. Біля садиби пам"ятник-бюст генералу. Музейний комплекс і дослідження драгомирівського аспекту Конотопа зроблені вже за часи незалежності України. Здобуток, як на мене. І садибу зберегли, і могилу віднайшли, і рухаються далі. Велике спасибі музейним співробітникам! Завдяки ним, маємо місце пов"язане з Російсько-турецькою війною 1877-78 р. тут, в Україні.
14. Органічні будиночки по-сусідству.
15. Місцеві трамвайні рейки, проїжджа частина й тротуар в цій частині міста. Тепер перейдемо до іншої заявленої пам"ятки.
16. Свято-Вознесенський кафедральний собор можна віднести ще до Конотопа козацького. Ічторія церкви розпочалась задовго до залучення в її життя Драгомирових.
17. Це зараз ми бачимо церкву побудовану у 1846 р. в стилі пізнього класицизму. А починалось все з храму Сорока Святих зведеному в другій пол 17 ст. та братської могили полеглих у Конотопській битві вояків з протиборчих таборів.
18. Власне, пізній класицизм.
19. Вівтарна частина. Храм, побудовани за сприяння Івана Брюховецького, пізніше перебудує представник місцевої старшини Данило Кандиба.
20. І вже в нинішньому, мурованому, вигляді церква постане завдяки Івану Драгомирову.
21. Має (мав) храм і дзвінницю.
22. Оригінал можнап знайти на старих зображеннях.
23. Нині ж її активно відновлюють. Одна з риз Вознесенського храму - місцеві некрополі. Звичайно ж, дуже хотілось віднайти ту саму могилу від часу Конотопської битви. Але, судячи з усього, вона не збереглась. Прикро.
24. Є кладовище перед входом до храму.
25. Таке враження, що хрест з церковної бані.
26. Кладовища на подвір"ї доглянуті.
27. Головна тут нині, безперечно, могила видатного військового діяча Російської імперії генерала М. І. Драгомирова.
28. Попередній варіант пам"ятника. Напевне, з часу коли поховання тіьки-но знайшли. За радянських часів воно було поруйновано. Як і поховання іншого відомого діяча того часу й напрямку - М. Д. Скобєлєва.
29. Тут же й інформаційна дошка.
30. За вівтарною частиною ще один некрополь. Епоха 1919 - 40-ві-50-ті.
31. Є й сліди більш ранніх поховань. Поруйнованих.
32. Для зручності фото перевернуте.
33. Генеральска могила на фоні храму. Тут же помітні ще одні поховання (символічні?), сірі хрести біля входу в церкву.
34. А це вигляд на місцеві чорноземи та долину р. Єзуч, що відкривається за дзвінницею.
35. В середину храму, на жаль, не довелось зайти.
36. А ось такий вигляд на храмовий комплекс з вулиці.
Завршу запис, родинним гербом Драгомирових. Доля кинула цей рід з Правобережжя на Лівобережжя де йому судилось стати відомим у військовій сфері. Генерали, командувачі армій та військових округів, відображені на офіційних портретах в столичних галереях та на видатних художніх полотнах, у вишуканих образотворчих збірках. Із зрозумілих причин, в наказовому порядку, забуті в радянській час, і згадані й вшановані нині.