Буцький каньйон
З Новим Роком Вас вітаю! Оскільки в 2016 ще нічим цікавим похизуватись, то пропоную згадати приємне з минулого. Для мене таким є мандрівка на Черкащину в 2014-му. Тут вже вона була трохи висвітлена у фотозвітах (див. за тегом "Черкащина"). Зараз же, хочу більш детально розповісти про Буцький каньйон.
Нині це дуже відома природна пам'ятка і збирає вона з кожним роком все більше оглядачів. Добре це чи ні - питання. Оскільки екологічна ситуація в буках може змінитись через збільшення кількості туристів там. А може й ні. Ось тут точно, поживемо - побачимо.
Поділюсь тут своїм баченням цього об'єкта. Нагадаю, що вже колись писав про транспорт до каньйону: http://ua-travels.livejournal.com/2539508.html
1. До каньйону можна потрапити від автостанції трасою і звернути біля спеціального вказівника. Але ми вирішили пройти каньйон від самого початку. Таким чином, від автостанції Ви вузенькою стежиною (яка починається біля танка-монумента) різко спускаєтесь вниз. І вже на підході до Гірського Тікича у вас під ногами починає виступати кам'яна порода.
2. Перші види каньйону.
3. Одне з найбільших здивувань - ковила. для мене ця рослина асоціюється з півднем України, Таврією, Кримом. А тут - сусідня область від Київської!
4. Далі починаються пейзажі, які все більше спонукають мандрівника до шляху вперед.
5. Дно річки тут ще не кам'янисте і рівень води змінюється. будьте готові до броду. Їдучи в Буки й обираючи маршрут - обирайте відповідне взуття)))
6. А ми йдемо. В лівому верхньому кутку видно Буки.
7. Р. Гірський Тікич. Вигляд в напрямку до ГЕС та водоспаду Вир. Шум від річки зростає.
8. Далі поступовий підйом відносно річки.
9. Вказівник розташований на шляху з автостанції до мосту через гірський Тікич. Від нього йде стежина і саме тут відкривається, так би мовити основна експозиція:
11.
12.
13. Я оглянув каньйон лиш з одного боку. Тепер хотілось би пройтись іншою стороною.
14. Дивишся вниз, і стає дещо лячно. Пам'ятайте, під час мандрівки каньйоном - головне увага. Грунт тут мінливий, чимало каміння (після дощу може бути слизьким), чимало провалів. Можна досить легко травмуватись, і досить легко - смертельно.
До зимових прогулянок (а вони тут теж прекрасні) це також стосується.
15. Приклад місцевої поверхні.
16. Те, що назвиають, "Український Стоунхендж".
17. І дійсно. Вигляд верхнього каменя, його положення, наштовхують про думки стосовно механічного втручання в пейзаж.
18. Інший берег.
19. Ще дивного каменю.
20. Виступ на іншому березі.
21. Недобудована ГЕС.
22. Такий от "гострий камінь".
23. Мабуть з села прибіг.
24. Водоспад Вир. Найбільший в рівнинній Україні.
25. А ось тут зупинимось детальніше. Можливо, заповідник заслуговує на більше ніж місцеве значення? І стосовно сміття. Згадайте, що я писав на початку. Відзначу, у 2014 р. в каньйоні при великій кількості людей було чисто.
26. Руїни водяного млина ХІХ ст. де планується збудувати готель (власне, вже будується).
27. Навколо млина.
28. Водоспад та автомобільний міст через Гірський Тікич. Пам'ятка розташована і зручно і ні. Вона як раз проходить в центрі автошляху який з'єднує Одеську трасу і Придніпровську. В той же час в Буки можна автобусом доїхати прямо з Києва. В нашому випадку ми повертались звідси прямо з Києва, а сюди без проблем дістались прямим сполученням з іншого туристичного центру поруч - Умані.
29. Ще водоспаду. Шумно дуже. А за мостом каньйон фактично закінчується.
30. Гірський Тікич в кінці каньйону.
31. Штучний водоскид.
32. В очікуванні декомунізації.
33. Каньйон пройдено від початку до кінця! Гірський Тікич тече в сторону водоспаду.
34. Представник місцевої фауни.
35. Поруч з ГЕС. Взагалі Буцький каньйон місце для відпочинку практично ідеальне. Сполучення - є. Місця де ставити табір - є. Краєвидів - вистачає. Проблем з інфраструктурою та комунікацією по суті теж не багато (хоча санітарні проблеми є). Поруч Буки, а там все що треба - харчі, мед. допомога, правоохоронні орани тощо. Чимало туристів було помічено з наметами. Навіть побачили автомобіль з німецькими номерами.
Каньойн пристосований до різних видів туризму/відпочинку: піший, альпінізм, риболовля тощо.
36. В тему альпінізму.
37. Геологічне фото. Між іншим, якщо закортить поруч купатися, враховуйте, що течія швидка, а кам'яне дно - слизьке.
38. Вигляд в сторону початку цього посту.
39. Каньйонні маки. Дякую, що проглянули до кінця.
Гарного Вам Понеділка, Тижня й Нового 2016 Року!!!
На кінець скажу, що не дивлячись на Січень за вікном в Буки можна їхати і зараз. Зимовий каньйон не менш чудовий ніж в теплі пори року. Лиш пам'ятайте про всі фактори, зазначені в описах до фото.
Лінки:
Інформ про каньйон з Вікіпедії: https://uk.wikipedia.org/wiki/Буцький_каньйон
Більше фото в альбомі: http://kf.io.ua/album762090
Нині це дуже відома природна пам'ятка і збирає вона з кожним роком все більше оглядачів. Добре це чи ні - питання. Оскільки екологічна ситуація в буках може змінитись через збільшення кількості туристів там. А може й ні. Ось тут точно, поживемо - побачимо.
Поділюсь тут своїм баченням цього об'єкта. Нагадаю, що вже колись писав про транспорт до каньйону: http://ua-travels.livejournal.com/2539508.html
1. До каньйону можна потрапити від автостанції трасою і звернути біля спеціального вказівника. Але ми вирішили пройти каньйон від самого початку. Таким чином, від автостанції Ви вузенькою стежиною (яка починається біля танка-монумента) різко спускаєтесь вниз. І вже на підході до Гірського Тікича у вас під ногами починає виступати кам'яна порода.
2. Перші види каньйону.
3. Одне з найбільших здивувань - ковила. для мене ця рослина асоціюється з півднем України, Таврією, Кримом. А тут - сусідня область від Київської!
4. Далі починаються пейзажі, які все більше спонукають мандрівника до шляху вперед.
5. Дно річки тут ще не кам'янисте і рівень води змінюється. будьте готові до броду. Їдучи в Буки й обираючи маршрут - обирайте відповідне взуття)))
6. А ми йдемо. В лівому верхньому кутку видно Буки.
7. Р. Гірський Тікич. Вигляд в напрямку до ГЕС та водоспаду Вир. Шум від річки зростає.
8. Далі поступовий підйом відносно річки.
9. Вказівник розташований на шляху з автостанції до мосту через гірський Тікич. Від нього йде стежина і саме тут відкривається, так би мовити основна експозиція:
11.
12.
13. Я оглянув каньйон лиш з одного боку. Тепер хотілось би пройтись іншою стороною.
14. Дивишся вниз, і стає дещо лячно. Пам'ятайте, під час мандрівки каньйоном - головне увага. Грунт тут мінливий, чимало каміння (після дощу може бути слизьким), чимало провалів. Можна досить легко травмуватись, і досить легко - смертельно.
До зимових прогулянок (а вони тут теж прекрасні) це також стосується.
15. Приклад місцевої поверхні.
16. Те, що назвиають, "Український Стоунхендж".
17. І дійсно. Вигляд верхнього каменя, його положення, наштовхують про думки стосовно механічного втручання в пейзаж.
18. Інший берег.
19. Ще дивного каменю.
20. Виступ на іншому березі.
21. Недобудована ГЕС.
22. Такий от "гострий камінь".
23. Мабуть з села прибіг.
24. Водоспад Вир. Найбільший в рівнинній Україні.
25. А ось тут зупинимось детальніше. Можливо, заповідник заслуговує на більше ніж місцеве значення? І стосовно сміття. Згадайте, що я писав на початку. Відзначу, у 2014 р. в каньйоні при великій кількості людей було чисто.
26. Руїни водяного млина ХІХ ст. де планується збудувати готель (власне, вже будується).
27. Навколо млина.
28. Водоспад та автомобільний міст через Гірський Тікич. Пам'ятка розташована і зручно і ні. Вона як раз проходить в центрі автошляху який з'єднує Одеську трасу і Придніпровську. В той же час в Буки можна автобусом доїхати прямо з Києва. В нашому випадку ми повертались звідси прямо з Києва, а сюди без проблем дістались прямим сполученням з іншого туристичного центру поруч - Умані.
29. Ще водоспаду. Шумно дуже. А за мостом каньйон фактично закінчується.
30. Гірський Тікич в кінці каньйону.
31. Штучний водоскид.
32. В очікуванні декомунізації.
33. Каньйон пройдено від початку до кінця! Гірський Тікич тече в сторону водоспаду.
34. Представник місцевої фауни.
35. Поруч з ГЕС. Взагалі Буцький каньйон місце для відпочинку практично ідеальне. Сполучення - є. Місця де ставити табір - є. Краєвидів - вистачає. Проблем з інфраструктурою та комунікацією по суті теж не багато (хоча санітарні проблеми є). Поруч Буки, а там все що треба - харчі, мед. допомога, правоохоронні орани тощо. Чимало туристів було помічено з наметами. Навіть побачили автомобіль з німецькими номерами.
Каньойн пристосований до різних видів туризму/відпочинку: піший, альпінізм, риболовля тощо.
36. В тему альпінізму.
37. Геологічне фото. Між іншим, якщо закортить поруч купатися, враховуйте, що течія швидка, а кам'яне дно - слизьке.
38. Вигляд в сторону початку цього посту.
39. Каньйонні маки. Дякую, що проглянули до кінця.
Гарного Вам Понеділка, Тижня й Нового 2016 Року!!!
На кінець скажу, що не дивлячись на Січень за вікном в Буки можна їхати і зараз. Зимовий каньйон не менш чудовий ніж в теплі пори року. Лиш пам'ятайте про всі фактори, зазначені в описах до фото.
Лінки:
Інформ про каньйон з Вікіпедії: https://uk.wikipedia.org/wiki/Буцький_каньйон
Більше фото в альбомі: http://kf.io.ua/album762090