«A VIEW FROM THE BRIDGE», 1955
"Вид з мосту" -п`єса Артура Міллера.
Чорно-біла дійсність, розведена сірими буднями. Післявоєнна Італія з безробіттям і голодом. Чоловіки змушені шукати роботу за океаном, щоб хоч якось прогодувати свої родини. Події відбуваються у Брукліні (Нью-Йорк). Ось туди і подались двоє братів, у пошуках "щастя"... Прихисток дала родина кузини. Звичайна американська родина - Еді та Біатріс, що виховували змалку племінницю Бі - Кеті. Ось цей п`ятикутник доль і став основою сюжету.
В родині росте красуня, яка вже закінчила школу і стала найкращою ученицею на курсах стенографісток. Їй пропонують роботу в одній з великих компаній, з гарною зарплатнею. Еді важко переживає оце стрімке дорослішання його маленької дівчинки, що так непомітно перетворилась на жінку, але з ним поводить себе, як мале дівча, що не соромиться бігати у самій білизні, вискакувати на нього щоразу, як той повертається з роботи. Вони рідні люди - тато і доня, але кохання буває надмірним...
Дівчинка і сама не розуміє, що вже виросла, поки не покохала одного з братів.
Важко відпустити, важко змиритись з тим, що ти вже не єдиний чоловік у її житті; важко спостерігати, як її обіймає інший... Важко до скону, до божевільних думок, до відчаю. А ще нерозуміння того, що то вже не батьківська любов, а спепеляюча пристрасть...
Це не може закінчитись добре, ніколи не закінчується...
Верениця спонтанних вчинків, що зруйнувала кожне життя і залишила криваві сліди у серцях...
Не пошкодувала, що пішла.
Прерасна гра акторів, мінімалізм в оформленні сцени, чорно-біло-сірі тони ледве розбавлені блакиттю надіі...надії, що сплюндрована дійсністю...
Чорно-біла дійсність, розведена сірими буднями. Післявоєнна Італія з безробіттям і голодом. Чоловіки змушені шукати роботу за океаном, щоб хоч якось прогодувати свої родини. Події відбуваються у Брукліні (Нью-Йорк). Ось туди і подались двоє братів, у пошуках "щастя"... Прихисток дала родина кузини. Звичайна американська родина - Еді та Біатріс, що виховували змалку племінницю Бі - Кеті. Ось цей п`ятикутник доль і став основою сюжету.
В родині росте красуня, яка вже закінчила школу і стала найкращою ученицею на курсах стенографісток. Їй пропонують роботу в одній з великих компаній, з гарною зарплатнею. Еді важко переживає оце стрімке дорослішання його маленької дівчинки, що так непомітно перетворилась на жінку, але з ним поводить себе, як мале дівча, що не соромиться бігати у самій білизні, вискакувати на нього щоразу, як той повертається з роботи. Вони рідні люди - тато і доня, але кохання буває надмірним...
Дівчинка і сама не розуміє, що вже виросла, поки не покохала одного з братів.
Важко відпустити, важко змиритись з тим, що ти вже не єдиний чоловік у її житті; важко спостерігати, як її обіймає інший... Важко до скону, до божевільних думок, до відчаю. А ще нерозуміння того, що то вже не батьківська любов, а спепеляюча пристрасть...
Це не може закінчитись добре, ніколи не закінчується...
Верениця спонтанних вчинків, що зруйнувала кожне життя і залишила криваві сліди у серцях...
Не пошкодувала, що пішла.
Прерасна гра акторів, мінімалізм в оформленні сцени, чорно-біло-сірі тони ледве розбавлені блакиттю надіі...надії, що сплюндрована дійсністю...