Такі витончені речі, ммм... Кави, щоправда, шкода, бо кавоман. А мо' й захланний.
Це дверима навпроти мешкає тітонька, яка розлучилась літ 15 тому. Або через те, що чоловік приревнував до її приналежности до секти тоталітарного штибу, або ж наопак -та стала адептом через його заповзяту борню зі зеленим змієм. Отож грюкає той напідпитку у двері колишнього свого помешкання: - Відчини, впусти - я вже хороший! Ну а та лякається його актуальної "хорошості", не пускає. Той далі: - Відчини. я навіть каву приніс, яку у тебе поцупив! А та - ні! Це ж якою слід бути затятою, аби датись впроситися кавою! Леґше навколішки стати, аніж каву повернути. :)
Стосовно львівського кавоманства, то це хоч милий, а таки стереотип, який незмінно смішить. Гостям міста видається, що львів'яни свого дозвілля без висиджування у кав'ярні і не уявляють. У Львові показна кількість невеличких кав'ярень, але ані місцева мануфактура "Ґалка" не виказується прийнятною якістю кави, ані пересічний львів'янин не є більш узалежненим від кави, аніж вишневчанин, скажімо. :)
А "Львівська кава", я таку купую у зелененькій пачечці і заварюю? Якось найприємніша мені. І коли це проговорилась про місце проживання?)) Чи таки проговорилась... У Львові люди уміють заробляти на туристах і правильно роблять, а найменша кав'ярня по-своєму унікальна. Тут нашим повчитись потрібно.
А бозна, що за така зелененька... Звісно, є й львівська кава ґатунку преміум, мо' та й нічо'. А знаєте, якою зараз ласую, намагаючись не почастувати ще й клавіатуру ноутбука - Nature's Promise. Та буцімто відповідає all USDA certification requirements, але грубого помолу - для кавоварки себто, а не для запарювання. Нічо' така, але у кав'ярні куди смачніша, зате у мене не напесток, а чимала філіжанка. Горня, властиво.
І даруйте недоречну балакучість, тим паче не надто стосовну теми запису. Більше не буду, я чемний. :)
Це дверима навпроти мешкає тітонька, яка розлучилась літ 15 тому. Або через те, що чоловік приревнував до її приналежности до секти тоталітарного штибу, або ж наопак -та стала адептом через його заповзяту борню зі зеленим змієм. Отож грюкає той напідпитку у двері колишнього свого помешкання:
- Відчини, впусти - я вже хороший!
Ну а та лякається його актуальної "хорошості", не пускає.
Той далі:
- Відчини. я навіть каву приніс, яку у тебе поцупив!
А та - ні! Це ж якою слід бути затятою, аби датись впроситися кавою! Леґше навколішки стати, аніж каву повернути. :)
Reply
У всіх свої негаразди, люди завжди чимось невдоволені.
Reply
Reply
Reply
І даруйте недоречну балакучість, тим паче не надто стосовну теми запису. Більше не буду, я чемний. :)
Reply
Reply
Leave a comment