Apr 19, 2015 18:24
Прихворіла. А сьогодні ще на кладовищі застав сніг з дощем. Додала собі. Не дочекавшись тата з братом, пішли. Тато образився. От не зрозумів, що під дощем зі снігом та ще й сильним вітром не дуже комфортно сидіти більше години чекаючи.
Колись в дитинстві я не розуміла, куди це люди йдуть раз на рік, що місто день пустим залишається. Яка ж я тоді була щаслива. Не було до кого ходити. Все змінюється.
Почала відмовляти рідним. Раніше через силу підлаштовувала свої нагальні справи під когось, бо їм так зручно. Все те сприймалося, як щось природнє. Тепер образи і непорозуміння. Щось змінилося. Мені стало байдуже.
Роблю невеличке мильне замовлення. Настрій трохи покращився. Все буде добре. Повинно бути...
буденне,
поминальний день.