колискова
За вікном гібридна зима. І на зиму не схожа, але календар вперто твердить, що вона є. Добре хоч снігу трохи випало наостанок.
В країні гібридна війна із занадто реальними танками, градами і ще купою стріляючої і несучої смерть, зброї.
Підписане чергове гібридне перемиря, а шизоїдний Вольдемар знову підтерся шматком паперу, і дарма що то були "мінські домовленості". Хіба то перша, чи остання брехня? Кінця тому не видно.
Забрали племінника, скоріш сам пішов, бо повістка прийшла додому, як він уже був у військовій частині на Чернігівщині.
Нестерпно хочеться банальних новин: про чупакабру, про невчасно розквітлі дерева, про те, що десь-хтось-якось зліпив найбільшого вареника, про чудо знайдене на узбережжі, чи виловлене у Дніпрі. Правда, дуже хочеться. Дурнувате бажання, знаю.
А ще десь під горлом засіла робота, її останнім часом ненавиджу.
Завтра день народження сестри, але телефон вона знову вимкне, бо останню надію на щастя вона поховала 4 роки тому, а зараз просто життя, пусте.
Вечорами печу хліб, не завжди, радіючи запаху, як чомусь дивовижному. А щоранку встаю раненько, щоб зустріти кривавий світанок - так звикла. Завтра буде ще один день. Дай Боже, щоб він був тихим...
Північ...
В країні гібридна війна із занадто реальними танками, градами і ще купою стріляючої і несучої смерть, зброї.
Підписане чергове гібридне перемиря, а шизоїдний Вольдемар знову підтерся шматком паперу, і дарма що то були "мінські домовленості". Хіба то перша, чи остання брехня? Кінця тому не видно.
Забрали племінника, скоріш сам пішов, бо повістка прийшла додому, як він уже був у військовій частині на Чернігівщині.
Нестерпно хочеться банальних новин: про чупакабру, про невчасно розквітлі дерева, про те, що десь-хтось-якось зліпив найбільшого вареника, про чудо знайдене на узбережжі, чи виловлене у Дніпрі. Правда, дуже хочеться. Дурнувате бажання, знаю.
А ще десь під горлом засіла робота, її останнім часом ненавиджу.
Завтра день народження сестри, але телефон вона знову вимкне, бо останню надію на щастя вона поховала 4 роки тому, а зараз просто життя, пусте.
Вечорами печу хліб, не завжди, радіючи запаху, як чомусь дивовижному. А щоранку встаю раненько, щоб зустріти кривавий світанок - так звикла. Завтра буде ще один день. Дай Боже, щоб він був тихим...
Північ...
Click to view