Враження і сновидіння
Мені досить часто сниться театр. Це все моє несвідоме! Ох те кляте несвідоме!!! Продукує собі, і продукує нові теми для заморочування.... Але все можна пояснити, правда ж?
Я хворіла, довго не ходила в театр, знаючи, що я там дуже потрібна, бо скоро вистава. Отже, є цілком логічним, що мені сниться наша сцена, Галя і, власне, я, яка паскудно грає:)) Так, так... будемо продовжувати тему сновидінь.
Як я вже давно за собою помічала, коли я перебуваю у гарному гуморі, люблю спостерігати за людьми у громадському транспорті. (до речі, і за людьми взагалі, але у транспорті найбільше) Завжди мою увагу приверне чи то дівчина із цікавою зовнішністю, або переляканих хлопець... Наприклад, вчора, коли я їхала додому у "кольцевому", мою увагу привернула пара, яка сиділа біля мене, ми всі сиділи на задньому сидінні автобуса. То були два араба, він і вона. У нашому місті взагалі-то багато арабів, через медакадемію, всі якось до них звикли, але і за людей у повному розумінні цього слова не вважають. От їхала ця парочка, розмовляли звісно по "ненашому", але з інтонацій, міміки, жестів було очевидно: вони сварилися. Хлопець щось доводив дівчині, чи вмовляв її, дівчина ж, була неприступна і жорстка. Хлопець то ловив її пальці, то щось шепотів на вухо, а дівчина відверталася і щось сердито стиха казала. Потім він охопив голову руками, і я майже певна, що з його очей покотилися сльози, бо сидів він прямо біля мене...
Так, люди всі однакові, незважаючи на колір шкіри, мову, звичаї, релігію...
(дякую дядечку Фромму:)
Я хворіла, довго не ходила в театр, знаючи, що я там дуже потрібна, бо скоро вистава. Отже, є цілком логічним, що мені сниться наша сцена, Галя і, власне, я, яка паскудно грає:)) Так, так... будемо продовжувати тему сновидінь.
Як я вже давно за собою помічала, коли я перебуваю у гарному гуморі, люблю спостерігати за людьми у громадському транспорті. (до речі, і за людьми взагалі, але у транспорті найбільше) Завжди мою увагу приверне чи то дівчина із цікавою зовнішністю, або переляканих хлопець... Наприклад, вчора, коли я їхала додому у "кольцевому", мою увагу привернула пара, яка сиділа біля мене, ми всі сиділи на задньому сидінні автобуса. То були два араба, він і вона. У нашому місті взагалі-то багато арабів, через медакадемію, всі якось до них звикли, але і за людей у повному розумінні цього слова не вважають. От їхала ця парочка, розмовляли звісно по "ненашому", але з інтонацій, міміки, жестів було очевидно: вони сварилися. Хлопець щось доводив дівчині, чи вмовляв її, дівчина ж, була неприступна і жорстка. Хлопець то ловив її пальці, то щось шепотів на вухо, а дівчина відверталася і щось сердито стиха казала. Потім він охопив голову руками, і я майже певна, що з його очей покотилися сльози, бо сидів він прямо біля мене...
Так, люди всі однакові, незважаючи на колір шкіри, мову, звичаї, релігію...
(дякую дядечку Фромму:)