Де ти?
Хтось подзвонив у двері. Це був не ти.
Це принесли листівку - і не мені.
В місті, над яким санітарні борти,
У якому - жовті вогні,
В місті, в якому шерхне душа, як став,
Але усі ідуть у кіно,
Що мені зробити, щоб перестав
Цей клятий, клятий дзвінок?
А насправді, що не розказуй і не роби,
Скільки ти адрес не малюй,
Всі, кого ти ненавидів і любив,
Впадуть у кляту ріллю.
Хтось на небі про це історію розпочав,
Як вони проростають крізь тлін і час,
Хтось пресвітлий пера в крилі зхрестив…
Де ти?
Фото - Артем Воронович, з фотозвіту вечора “П’ять”.