Так було
Одразу прийшли самотність і дія друга.
Одразу шалені сльози о другій ночі.
У венах високовольтна бринить напруга,
Над кожним із них почалася своя наруга.
Цей рік - пророчий.
В цей рік їм ламало руки, кришило пальці,
В цей рік їм життя трощили, мов кволі ребра.
Виходили до прибульців неандертальці,
Гаптаркам щасливих доль розламали п’яльці,
А жити треба…
- Мій друже, який із моря сухим виходив,
Який не горів у полум’ї і не спікся,
Коли ти попросиш спокою і свободи?
Чи просто собі води - чи не прийдуть води
Сумного Стікса?
- Моя мовчазна дитино, моя утіхо,
Було у нас тільки літо, а стало - лихо.
І тільки одна електрика піднебесна
У нас воскресне…
…скресне
…хресне…