Буремне
І поки ти прораховуєш все, і поки
Від того рахунку луна над тобою лине -
В тумані судна знаходять свої затоки,
Свої острови й останні свої мілини.
Розпатланий пан вибухові творить сполуки,
А місто злетить - так на те він із біса геній,
А хлопці кремезні до скронь натягають луки.
І гинуть на старовинному гобелені.
І ті, що померли, уже не зазнають відчаю,
Лиш тишу - безмежну, первісну, стоголову.
І ті, що у тому місті комусь освідчились,
Не скажуть того ж ніколи, нікому знову.
Все - мить. Підвіконня, квіти, тверда підлога,
Акорд на розбитій, вірній, старій гітарі…
А плани годяться теж - насмішити бога,
Щоб він протягнув подовше і не постарів.
Люби кого любиш. Вір йому. Ми - не ми,
А сутінки, скрип колодязів і жасмин…
Фото Ryan McGuire