О крысах и реальной политике.
Видать накопил Гарри впечатлений об украинской действительности... Теперь красочно рассказывает нам как эта действительность выглядит со стороны. Как это видит свободный гражданин свободной и процветающей страны. Нам у американцев не только воевать нужно учиться - не мешало бы построить то, за что стоит воевать. Тогда и военная наука легче пойдёт.
Поспілкувавшись із Facebook спільнотою після своїх останніх публікацій і начитавшись досхочу про те, чому змінити нічого не можна, бо геть усюди засіли "еліти" і не дають нічого змінити, вирішив поділитись кількома спостереженнями.
Перше, коли був у розпалі Майдан, та й після нього, головним моїм спостереженням при пересуванні Україною на автівці була абсолютна і повна відсутність поліції (тоді міліції) на дорогах і вулицях. При цьому порядок (або безлад) був такий самий як і потім, коли поліція з'явилась. Тобто, ніякої різниці у поведінці більшості людей від наявності чи відсутності охоронців порядку не було. Соціологи теж стверджують, що насправді соціуми виконують тільки ті правила, які вважають справедливими. Тобто, якщо соціум вважає, що напаркувати автівок на тротуарах Хрещатика є нормально, то все одно ті гранітні кульки будуть зносити і паркуватись. Тому що якщо б соціум не дозволяв, то всі автівки цих паркуванів були б подряпані ключами вщент за годину, як це сталось би у будь-якому місті США. Навіть термін у нас такий є -- car keying. Ну то таке.
Але головне те, що поліція/міліція поховалась десь, а люди вели себе так само як завжди, тобто були самі собі елітами.
Друге, коли руській мір почав організовувати свої огидні триколорні бантустани, опір цьому здебільшого створили пересічні люди, а не правоохоронні або офіційні військові організації. Саме люди самоорганізувались і створили добровольчі підрозділи, які майже закінчили увесь фарс "руськой вєсни", якби не втрутились регулярні війська орди. Де було і що робило військове керівництво на той час мені персонально невідомо, але учасники подій описували це абсолютно непристойними словами.
Коли я думаю про все це, в уяві постають такі огидні щурі, які у темряві старого покинутого будинку лазять усюди, гризуть все що підвернеться під зуби, займаються сексом, мерзенно пищать і гадять. А коли у будинок влучає блискавка і він займається полум'ям, вони тікають в усі сторони відштовхуючи один одного.
Тобто, коли путіннапав перший раз, більшість Ваших військових та правоохоронних еліт повели себе геть передбачувано -- як щурі. Тепер це називають "ми були не готові до підступного нападу". Бо, fuckers, у сучасному гібридному конфлікті буває якийсь інший вид нападу. Але ж це треба ж було книжки по сучасній військовій науці читати, англійською мовою доречі. Скільки генералів тут її знає, не підскажете? А книжку з них останній раз хтось коли прочитав, хоч якусь?
Тепер головне питання. А якщо путіннападе знов, а у командуванні ті самі щурі, що збіглись назад до будинку який загасила громада, то вони що зроблять? Той путін клятий знає де які командні пункти, хто чого вартий у ЗСУ, які плани має військо, мабуть краще за "еліти". Ви заперечите, як таке можливо, адже агентів серед командування у нього нема, усі ж патріоти, так? Вони у комуністичних академіях навчались правда разом з побратимами, які тепер командують ордою, але ж то неважливо, бо Україна понад усе, правильно?
Я думаю, що відповідь щодо того, що будуть робити еліти у разі початку тотальної війни, зрозуміло. А що збирається робити суспільство? Здаватись, боротись? Якщо боротись, то як? Рушницями проти "Смерчів" і авіації? Може союзники захистять Вас від орди? А якщо не встигнуть, то знов триста років іга?
Може пора позбавитись інфантилізму і розробити суспільний план опору агресії? Тільки не дайте щурям його очолити, бо ж розтягнуть усе по норах знов...
Тим читачам, які будуть казати що я знов пишу "що робити", а не "як робити" зауважу що Ви ж краще знаєте, бо усі ж пишуть як робити не можна, значить мусите знати і як можна, так? Подивіться навколо, які є варіанти створення суспільної організації, яка займеться питаннями опору ворогу? Наприклад, є така ТСОУ, виженіть щурів звідти і очольте. Нє? Ну тоді ще щось придумайте самі.
Gary V. Koval
Поспілкувавшись із Facebook спільнотою після своїх останніх публікацій і начитавшись досхочу про те, чому змінити нічого не можна, бо геть усюди засіли "еліти" і не дають нічого змінити, вирішив поділитись кількома спостереженнями.
Перше, коли був у розпалі Майдан, та й після нього, головним моїм спостереженням при пересуванні Україною на автівці була абсолютна і повна відсутність поліції (тоді міліції) на дорогах і вулицях. При цьому порядок (або безлад) був такий самий як і потім, коли поліція з'явилась. Тобто, ніякої різниці у поведінці більшості людей від наявності чи відсутності охоронців порядку не було. Соціологи теж стверджують, що насправді соціуми виконують тільки ті правила, які вважають справедливими. Тобто, якщо соціум вважає, що напаркувати автівок на тротуарах Хрещатика є нормально, то все одно ті гранітні кульки будуть зносити і паркуватись. Тому що якщо б соціум не дозволяв, то всі автівки цих паркуванів були б подряпані ключами вщент за годину, як це сталось би у будь-якому місті США. Навіть термін у нас такий є -- car keying. Ну то таке.
Але головне те, що поліція/міліція поховалась десь, а люди вели себе так само як завжди, тобто були самі собі елітами.
Друге, коли руській мір почав організовувати свої огидні триколорні бантустани, опір цьому здебільшого створили пересічні люди, а не правоохоронні або офіційні військові організації. Саме люди самоорганізувались і створили добровольчі підрозділи, які майже закінчили увесь фарс "руськой вєсни", якби не втрутились регулярні війська орди. Де було і що робило військове керівництво на той час мені персонально невідомо, але учасники подій описували це абсолютно непристойними словами.
Коли я думаю про все це, в уяві постають такі огидні щурі, які у темряві старого покинутого будинку лазять усюди, гризуть все що підвернеться під зуби, займаються сексом, мерзенно пищать і гадять. А коли у будинок влучає блискавка і він займається полум'ям, вони тікають в усі сторони відштовхуючи один одного.
Тобто, коли путіннапав перший раз, більшість Ваших військових та правоохоронних еліт повели себе геть передбачувано -- як щурі. Тепер це називають "ми були не готові до підступного нападу". Бо, fuckers, у сучасному гібридному конфлікті буває якийсь інший вид нападу. Але ж це треба ж було книжки по сучасній військовій науці читати, англійською мовою доречі. Скільки генералів тут її знає, не підскажете? А книжку з них останній раз хтось коли прочитав, хоч якусь?
Тепер головне питання. А якщо путіннападе знов, а у командуванні ті самі щурі, що збіглись назад до будинку який загасила громада, то вони що зроблять? Той путін клятий знає де які командні пункти, хто чого вартий у ЗСУ, які плани має військо, мабуть краще за "еліти". Ви заперечите, як таке можливо, адже агентів серед командування у нього нема, усі ж патріоти, так? Вони у комуністичних академіях навчались правда разом з побратимами, які тепер командують ордою, але ж то неважливо, бо Україна понад усе, правильно?
Я думаю, що відповідь щодо того, що будуть робити еліти у разі початку тотальної війни, зрозуміло. А що збирається робити суспільство? Здаватись, боротись? Якщо боротись, то як? Рушницями проти "Смерчів" і авіації? Може союзники захистять Вас від орди? А якщо не встигнуть, то знов триста років іга?
Може пора позбавитись інфантилізму і розробити суспільний план опору агресії? Тільки не дайте щурям його очолити, бо ж розтягнуть усе по норах знов...
Тим читачам, які будуть казати що я знов пишу "що робити", а не "як робити" зауважу що Ви ж краще знаєте, бо усі ж пишуть як робити не можна, значить мусите знати і як можна, так? Подивіться навколо, які є варіанти створення суспільної організації, яка займеться питаннями опору ворогу? Наприклад, є така ТСОУ, виженіть щурів звідти і очольте. Нє? Ну тоді ще щось придумайте самі.
Gary V. Koval