Не хвилюйтесь так за депутатів щодо їхньої зарплати. Вони себе не образять.
Ці всі їхні розмови з начебто урізанням своєї зарплатні ми вже проходили.
Пам’ятаєте биття себе в груди напередодні виборів 2006-го з приводу начебто обмеження виплат нардепам? Насправді це було мильною бульбашкою. Усім депутатам тоді тихенько виписали премії, які компенсували це «скорочення», і вони жодної гривни не втратили. Документи з цього приводу, які оприлюднюються вперше, можна подивитися нижче.
А виглядало все так. Постановою Кабінету Міністрів України під керівництвом Ю.Тимошенко від 30 червня 2005 р. № 510 «Про оплату праці керівних працівників державних органів» була суттєво, в рази, підвищена зарплата вищим урядовцям, що потягнуло за собою збільшення зарплати народних депутатів, які в цих питаннях статтею 33 Закону України «Про статус народного депутата України» прирівнюється до членів Кабінету Міністрів України. Вона почала виплачуватися в нових розмірах (15-16 тис. грн.) із вересня 2005 року.
Але, відчувши негативне ставлення до цього суспільства, вступаючи в передвиборну кампанію, нардепи вирішили на словах відмовитися від цих підвищених виплат. Показати свою «близькість» до народу.
Розпорядженням № 1458 від 15.11.2005 року тодішнього спікера парламенту В.Литвина депутатська зарплата була повернута до попередніх, скромніших розмірів..
А, і тут увага (!), 14.12.2005 виходить розпорядження вже керівника апарату Верховної Ради В.Зайчука. яким, враховуючи активну участь народних депутатів, як сказано в його тексті, у законотворчій діяльності, усіх їх премійовано в розмірі трьох місячних заробітних плат (рівно стільки, щоб компенсувати втратити депутатів від декларованого «самообмеження»).
А одразу після виборів, 30.03.2006 року, Литвин новим розпорядженням №265 повертає депутатам їхню підвищену зарплату. Ось такий перевиборчий «фінт».
І сьогодні розмови про те, що депутатам після примусового переведення їх тимчасово з метою економії державних коштів до кінця року на голий оклад доведеться майже жебракувати на 6 тис. гривень - від лукавого.
Навіть, враховуючи деякі обмеження по розміру зарплати в чинному закону, це не так.
Згідно зі статтею 32 чинного Закону про статус нардепа, йому додатково щомісяця видаються на виконання депутатських повноважень кошти у розмірі місячної заробітної платити (а це ще 6 тис. гривень, тобто сумарно вже 12 тис.) Вони не оподатковуються, і за них депутати не звітують, по суті ці гроші є кишеньковими. Є й інші щомісячні виплати - для компенсації вартості проїзду, оренди житла або винайму готельного номера тощо.
Загалом набігають ті ж 15-16 тис.
Так що народним обранцям немає на що скаржитися, краще б думали про те, як ці гроші платників податків відпрацьовувати. Та давати результат своєї роботи. А з цим якраз украй кепсько.
Леонид Косаковский
Пам’ятаєте биття себе в груди напередодні виборів 2006-го з приводу начебто обмеження виплат нардепам? Насправді це було мильною бульбашкою. Усім депутатам тоді тихенько виписали премії, які компенсували це «скорочення», і вони жодної гривни не втратили. Документи з цього приводу, які оприлюднюються вперше, можна подивитися нижче.
А виглядало все так. Постановою Кабінету Міністрів України під керівництвом Ю.Тимошенко від 30 червня 2005 р. № 510 «Про оплату праці керівних працівників державних органів» була суттєво, в рази, підвищена зарплата вищим урядовцям, що потягнуло за собою збільшення зарплати народних депутатів, які в цих питаннях статтею 33 Закону України «Про статус народного депутата України» прирівнюється до членів Кабінету Міністрів України. Вона почала виплачуватися в нових розмірах (15-16 тис. грн.) із вересня 2005 року.
Але, відчувши негативне ставлення до цього суспільства, вступаючи в передвиборну кампанію, нардепи вирішили на словах відмовитися від цих підвищених виплат. Показати свою «близькість» до народу.
Розпорядженням № 1458 від 15.11.2005 року тодішнього спікера парламенту В.Литвина депутатська зарплата була повернута до попередніх, скромніших розмірів..
А, і тут увага (!), 14.12.2005 виходить розпорядження вже керівника апарату Верховної Ради В.Зайчука. яким, враховуючи активну участь народних депутатів, як сказано в його тексті, у законотворчій діяльності, усіх їх премійовано в розмірі трьох місячних заробітних плат (рівно стільки, щоб компенсувати втратити депутатів від декларованого «самообмеження»).
А одразу після виборів, 30.03.2006 року, Литвин новим розпорядженням №265 повертає депутатам їхню підвищену зарплату. Ось такий перевиборчий «фінт».
І сьогодні розмови про те, що депутатам після примусового переведення їх тимчасово з метою економії державних коштів до кінця року на голий оклад доведеться майже жебракувати на 6 тис. гривень - від лукавого.
Навіть, враховуючи деякі обмеження по розміру зарплати в чинному закону, це не так.
Згідно зі статтею 32 чинного Закону про статус нардепа, йому додатково щомісяця видаються на виконання депутатських повноважень кошти у розмірі місячної заробітної платити (а це ще 6 тис. гривень, тобто сумарно вже 12 тис.) Вони не оподатковуються, і за них депутати не звітують, по суті ці гроші є кишеньковими. Є й інші щомісячні виплати - для компенсації вартості проїзду, оренди житла або винайму готельного номера тощо.
Загалом набігають ті ж 15-16 тис.
Так що народним обранцям немає на що скаржитися, краще б думали про те, як ці гроші платників податків відпрацьовувати. Та давати результат своєї роботи. А з цим якраз украй кепсько.
Леонид Косаковский