Пильна увага всієї Європи до місцевих виборів в Україні, які відбулись минулої неділі, була парадоксальною. В цій пострадянській республіці на східному кордоні ЄС влада є традиційно централізованою. Майже всі рішення навіть за найдрібнішими політичними питаннями приймаються безпосередньо у Києві. При цьому майже не має значення, членом якої партії є міський голова, або кому належить більшість в місцевій раді.
Реальне значення цих виборів мало символічний характер. На перших виборах після свого приходу до влади в лютому цього року президент Віктор Янукович мав довести, що він продовжуватиме традицію вільних та чесних виборів, започатковану його попередником Віктором Ющенком.
Для приблизно 35 мільйонів українців ці вибори стали проміжним етапом на шляху авторитарних тенденцій, які запанували після обрання Януковича. Після президентських перегонів у лютому до влади повернулись колишні фальсифікатори виборів, яких повалила Помаранчева революція 2004. Довготривалий хаос і безглузді суперечки між демократичними політиками Ющенком та Юлією Тимошенко проклали їм шлях до влади.
Депутати-мільйонери
Тепер долю 46-мільйонної країни на східному кордоні ЄС вирішують президент та прем’єр-міністр, які переважно представляють групи проросійського населення, що відчуває ностальгію за радянськими часами, а також ціла купа чиновників кучмівської ери. Значна частина міністрів в чинному уряді володіють великими підприємствами, а більше 300 з 450 депутатів парламенту є мільйонерами. Олігархи, які постали з часів дикої приватизації, кримінальних воєн та брутального рейдерства, тепер представляють себе як люб’язні бізнесмени, носять вишукані костюми та пересуваються на приватних літаках. Їхнє багатство тримається переважно на близькості Росії з її вигідними цінами на енергоносії, штучних монополіях за підтримки держави та експлуатації давно застарілих колишніх радянських металургійних і хімічних підприємств на Сході країни.
За фасадом люб’язності здійснюється політика, яка підтримує старі структури, заважає справжній модернізації та зближує Україну з Росією, віддаляючи її від ЄС. Конкуренція тут не вітається, стандарти демократії та верховенства права часто зневажаються.
За останні півроку з моменту зміни влади служба безпеки України відновила переслідування опозиціонерів, журналістів та представників неурядових організацій. Малі і середні підприємці, а також іноземні інвестори скаржаться на надокучливість та безсоромний тиск надмірно корумпованих чиновників. На додачу Конституційний Суд України прийняв сумнівне рішення про повернення президенту широких повноважень, як в часи Кучми.
Під час місцевих виборів 31 жовтня надійшла велика кількість повідомлень про відновлення старої практики фальсифікації результатів виборів по всій країні за допомогою так званого «адміністративного ресурсу». Згідно з цими повідомленнями, на держслужбовців, вчителів та лікарів тиснули, щоб вони не висували свої кандидатури від опозиційних партій.
Незадовго до виборів правляча Партія регіонів змінила виборче законодавство, запровадивши знову частково мажоритарну систему та взявши під свій контроль успішних міських голів.
Проблеми з реєстрацією
Майже всі опозиційні партії скаржились на проблеми з реєстрацією кандидатів. У Київській та Львівській областях, де Юлія Тимошенко має значну підтримку, виборчі комісії, в яких домінують представники Регіонів, реєстрували фальшиві партійні організації, щоб партія Тимошенко, яка могла отримати від 60 до 70 відсотків підтримки, не змогла взяти участь у виборах.
Майже всі виборчі комісії в країні складались переважно з членів або прихильників партії Януковича. Частина спостерігачів побачила велику кількість порушень при голосуванні, у той час як інші заявляють лише про незначні проблеми.
Міжнародні спостерігачі від Ради Європи, а також експерти з неурядової організації з моніторингу виборів «Опора» дійшли висновку, що ці вибори не відповідають європейським стандартам та є кроком назад в демократичному розвитку України.
Старі моделі поведінки чиновників
В результаті, президент Янукович захопив контроль над значною частиною органів місцевого самоврядування по всій Україні. Після місцевих виборів окрім повноважень старої президентської системи і більшості в парламенті, він зміцнив позиції своєї партії по всій країні. Органи влади, адміністрація та міліція працюють за старими моделями, опозиція ж залишається роздробленою, а свобода слова обмеженою.
Все це здійснюється під типовими лозунгами стабілізації, наведення ладу та безпеки. Але поки що так і не зрозуміло, чого хоче досягнути український президент завдяки такій надзвичайній концентрації влади. Адже дотепер мова переважно йшла про задоволення інтересів невеликої групи олігархів, які фінансують Партію регіонів.
Тест для ЄС
На цих виборах Янукович провалив тест на демократію. Як наслідок, сама Україна перетворюється на тест для ЄС. В останні місяці велика кількість європейських політиків проявляли нерозуміння та байдужість до України, марно сподіваючись, що колишній фальсифікатор виборів 2004, який прийшов до влади в 2010, нарешті досягнув демократичної зрілості. Однак, згадані вище обмеження демократичних свобод в минулі місяці та місцеві вибори демонструють абсолютно протилежну картину.
ЄС повинен терміново дати відповідь на питання, як ставитись до свого сусіда, з яким він веде переговори щодо Угоди про асоціацію та поглиблену зону вільної торгівлі, і який у своєму внутрішньому розвитку проявляє очевидні авторитарні тенденції.
Источник: Ніко Ланге, Die Presse