Від початку війни на
Донбасі щонайменше 11 російських генералів керували «військами» угруповань «ДНР» і «ЛНР». Це ті, чиї дані змогла встановити українська розвідка. Частина з них - фігуранти кримінальних справ в Україні.
Цю інформацію прокуратура вже передала до Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Хто ці високопоставлені російські військові, у чому їх підозрюють і як Україна хоче притягнути їх до відповідальності? Про це - в матеріалі журналістів
проекту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».
Розстріл українських військових під Іловайськом, наступ на Дебальцеве. Також обстріли із реактивних систем залпового вогню Маріуполя і автобуса під Волновахою. Катастрофа малайзійського «Боїнга» - це лише деякі епізоди, де Україна знайшла докази участі російських військ у війні на Донбасі.
«Всі факти, які стосуються злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, ретельно фіксуються і збираються у спеціальні томи. На сьогоднішній день у нас є близько 50 томів», - зазначає спікер Генеральної прокуратури України Андрій Лисенко.
Андрій Лисенко
В Україні розслідують планування і розв’язання агресивної війни, порушення її законів і звичаїв, фінансування тероризму, теракти і захоплення заручників. Особливе місце серед підозрюваних - у високопоставлених
російських військових. Про підозри повідомили голові Міноборони Російської Федерації Сергію Шойгу і начальнику Генштабу Валерію Герасимову.
«Доказами провини високопосадовців Російської Федерації є не тільки поставки озброєнь і боєприпасів, це є накази, тобто документи, якими вони віддають накази на здійснення цих злочинів», - додає Андрій Лисенко.
Крім того, у злочинах проти України підозрюють російських генералів, які перебували на «керівних посадах військових» угруповань бойовиків, перебуваючи на окупованій частині Донбасу. Очолювали так звані «перший і другий армійські корпуси» і їхні «підрозділи». До прикладу, Олексія Завізьона підозрюють у причетності до загибелі трьох тисяч українських військових і пораненні понад восьми тисяч у 2015 році.
«За нашими підрахунками, за весь цей час на території України безпосередньо у бойових діях в керівництві російським угрупованням брали участь понад п’ять тисяч російських військовослужбовців-офіцерів. Чітко встановлено, наприклад, що у 2018 році підлягало до ротації 840 офіцерів Збройних сил Російської Федерації, які перебували на командних посадах в «першому і другому армійських корпусах», - наголосив спікер головного управління розвідки Міноборони України Вадим Скібіцький.
Високі військові чини Російської Федерації навряд чи будуть досяжні для українського правосуддя, впевнені експерти. Росія з власної волі їх не видасть, а за кордон вони не виїжджають. Тому зібрані матеріали також відправляють прокурору Міжнародного кримінального суду в Гаазі.
У свою чергу Російська Федерація відкриває кримінальні справи щодо українських військових.
Російські генерали, яких підозрюють у злочинах проти України і які перебували на «керівних посадах військових» угруповань бойовиків.
«Вони нічого іншого вигадати не можуть. Різниця в тому, що українські позови - в світовій правовій системі. А російські позови - це для пропаганди, щоб нашим громадянам було пояснено, що а ці «ще гірші». А позови важать трішки по-різному на вагах світової Феміди, якщо вона існує. Ми цю світову Феміду не визнаємо, але від цього не легше», - зауважує російський політолог Дмитро Орєшкін.
Події 2014 року під Іловайськом, в яких, за офіційними даними Генпрокуратури, загинули 366 українських військових і близько півтисячі були поранені, вперше з’явилися у проміжному звіті Міжнародного кримінального суду в грудні минулого року. Там вирішують: чи можна вважати те, що сталося, воєнним злочином.
«Сам по собі напад росіян на Збройні сили України Міжнародний кримінальний суд цікавити не буде. Треба показувати, де є злочин - де є напади на цивільне населення, де є тортури, катування, нелюдське поводження. Де є утримання в незаконних місцях, де є віроломне вбивство. Розуміння, що тільки дві ці категорії - злочини проти людяності і воєнні злочини цікаві для Міжнародного кримінального суду, зараз в українських правоохоронців є», - зазначив доцент Київського університету імені Тараса Шевченка, фахівець з міжнародного кримінального права Антон Кориневич.
Розгляд позову України проти Росії у Міжнародному суді ООН. Гаага, 19 квітня 2017 року
Зараз офіс прокурора вивчає матеріали. Після цього перейде до розслідування. На думку експерта з міжнародного кримінального права, це може відбутися протягом двох років, але це не означає, що українські слідчі мають припинити свою роботу.
«Міжнародний кримінальний суд працює на основі принципу комплементарності. Комплементарність - це додавання. Юрисдикція Міжнародного кримінального суду є додатковою до юрисдикції національних судів України. Тобто, він береться до справи, тільки коли держава не може або не хоче розглядати певну конкретну справу щодо конкретної особи. Україні треба розслідувати. Україні треба максимально все з’ясувати про цих осіб. Але коли Україна з’ясовує максимально все про певного громадянина Російської Федерації, якщо вона бачить, що він реально вчиняв воєнні злочини, то тоді краще передати цю інформацію в Міжнародний кримінальний суд», - додає Антон Кориневич.
Антон Кориневич
Два роки тому Росія передумала ратифікувати Римський статут - згоду на те, що юрисдикція суду поширюється на Російську Федерацію. Це було зроблено після того, як суд констатував міжнародний військовий конфлікт між Києвом і Москвою в Криму. І міжнародний, паралельно з не міжнародним, на Донбасі. А Україна, навпаки, юрисдикцію суду визнала, хоч і тимчасово.
«Ми знову, як країна, завдяки ось цим діям, потрапляємо на периферію світового процесу або на узбіччя. Шойгу не сильно переживатиме через те, що проти нього винесуть якісь судові рішення. Він «вищий» за це. У нього військово-космічні сили, тому він літає високо і дивиться далеко. Але у довгостроковій перспективі він буде все більше північнокорейським генералом, який начальствує на своїй території, але, як кажуть, не хочеться такі терміни вживати, але іншого не знаю, в пристойне суспільство не пускають. І ось виходить, що країна замикається», - зауважує Дмитро Орєшкін.
Дмитро Орєшкін
Війна на Донбасі продовжується, і нею керують саме російські генерали, стверджують в українській розвідці. Кажуть: їм відомі імена тих, хто керував «армійськими корпусами» бойовиків станом на початок 2018-го. Визнають: зараз ідентифікувати їх стало складніше через конспірацію.
«Як правило, позивні, наприклад, посадових осіб високого рангу не змінюються. Як був, наприклад, командир з позивним «Туман» - і багато років, багато ротацій цей позивний залишається. Крім того, російські офіцери мають документи-прикриття - це документи, які виготовляються на території Росії. Це зовсім інші прізвища, ім’я, по-батькові. Крім того, дуже активно зараз використовується такий засіб, як надання «паспортів» так званих «ДНР» і «ЛНР», для того, щоб і приховати участь і сказати, що це «місцевий житель» і «громадяни» цих самопроголошених «республік», які воюють на території України», - розповів Вадим Скібіцький.
Вадим Скібіцький
Імовірно, що з часом будуть з’являтися все нові справи із новими прізвищами російських військових. Українські суди навряд чи зможуть виконати власні рішення і засудити їх за війну на Донбасі, упевнені експерти. Рішення Феміди в Україні також не вплинуть на позицію офісу прокурора в Гаазі, але, наголошують, збір доказів не повинен припинятися. Саме від цього залежить те, як закінчиться процес в Гаазі. Хоча ніхто не береться прогнозувати, скільки він триватиме.
ДЖЕРЕЛО