«Були зламані і щелепи, і ребра, і руки»
Люди, що побували в полоні - воїни Збройних Сил, добровольці, цивільні, що через свої дії чи переконання потрапили в руки терористів та пережили найважчі часи свого життя - це не абстрактна статистика. Їхні історії вражають, змушують задуматись.
Маркіян Лисейко
Ігор Сухов
Фото: Маркіян Лисейко
«Німець» на одній з вулиць міста Іловайська, 28 серпня 2014-го. Наступного дня був «зелений коридор» і полон
Доброволець батальйону «Донбас», позивний «Німець». Спочатку був активістом Євромайдану в Донецьку. Та коли події перейшли в активне протистояння, з використанням зброї, спакував наплічник та пішов воювати.
«Спочатку воювали, як партизани, не оформлені. Все було секретно, усі в балаклавах, звертались через позивні. Ніхто ж не знав, на той час, як будуть розвиватись події. В мене ось батьки, родина залишились в Донецьку».
«Влітку 2014-го ми поїхали на штурм Іловайська. Оточення. І цей вихід. Ми добровольці, знали, що сепаратисти не люблять таких, тому про полон намагались не думати. Та все ж, після потрапляння в засідки при виході з Іловайська через «зелений коридор», після важких боїв коли не залишилось боєкомплекту та з величезною кількістю 300-их та 200-их полону не оминули… Військовослужбовці РФ не могли нас взяти штурмом, зате була можливість зрівняти нас із землею за допомогою артилерії. Варіантів у нас багато не було - або усі загинемо, або полон. З «білим прапором» на переговори першими вийшли росіяни. Після переговорів та ультиматуму, ми вирішили здатись, щоб зберегти життя пораненим.
Усі документи з телефонами закопали. Зброю розібрали, погнули - максимально зробили її не боєздатною».
Здались росіянам за умови, що поранених віддадуть відразу. І саме російській армії, а не ДНРівцям. Сепаратистам здаватись ніхто не хотів, бо це була б довга та болісна смерть.
«Нас групували - окремо добровольці, окремо Збройні Сили України та окремо поранені. Їх росіяни справді віддали через Червоний хрест українській стороні. Далі сказали добровольцям «Донбасу» залишитись, всіх решта забрали. Нас залишили з невеликою охороною самих в полі. Дехто думав, що нас розстріляють.За якийсь час приїхали сепаратисти. Багато було з шевронами ДНРівського угрупування «Спарта». Почали це своє: «Привет укроп. Зачем ти пришел на мою землю. Нравиться убивать…» і всяке таке. Когось били. Знімали на камери. Це ж відео є в інтернеті».
Полонених повантажили в автобуси та повезли у Донецьк.
Читати далі на сайті(великий матеріал, в жж неможливо розмістити цілком)