(no subject)
тут таке діло... зара в у українському прокаті фільм ТойХтоПройшовКрізьВогонь нашого українського режисера Михайла Іллєнко ..якому вдалося вибити трохан грошей з держбюджету, і залучитися підтримкою з джерел приватних
як виявилося про долю нашого (праобраз) зємєлі ...НЕпростого парубка з Полтавщини... з села Чернечий Яр (що примикає до Великих Будищ ...читай нашу з Паличем подорож http://rios-ovich.livejournal.com/147581.html ) Диканського району Полтавської області... Івана Даценка ...
який собі жив -творив... навчався ..почалася війна.. військовий льотчик Даценко після проведення купи вдалих операцій, завдань , був збитий 19 квітня 1944 року...потрапив до німецького полону, потім до радянського ...відправлений до Сибіру. Звідти втік теж і, напевно, дістався до Канади через Аляску ( http://uk.wikipedia.org/wiki/Даценко_Іван_Іванович )
За іншою версією, якої дотримується інший дослідник біографії Івана Даценка, Надзвичайний та Повноважний Посол, кандидат історичних наук Володимир Михайлович Семенов, після втечі з німецького полону, Даценко скоріше за все потрапив до американської зони окупації Німеччини, а звідти з потоком біженців - до Канади
У 1967 році у Всесвітній виставці «Експо-67», яка відбулася у Монреалі (Квебек) на честь столітньої річниці Канадської конфедерації, приймала участь радянська делегація партійних працівників та діячів культури на чолі з членом Президії ЦК КПРС, 1-м заступником Голови Ради Міністрів СРСР Дмитром Полянським. У складі делегації був Народний артист СРСР Махмуд Есамбаєв. Після виступу артиста Прем'єр-міністр Канади Лестер Пірсон на його прохання організував екскурсію радянської делегації до резервації, де жило плем'я індіанців, яке входило в союз ірокезів.
Як розповідав Есамбаєв, під час відвідання племені могавкі кохнавік він зустрівся з вождем племені і був немало здивований, почувши від нього українську мову. У подальшому, начебто, вождь розмовляв із радянською делегацією російською мовою, з перекладачем - англійською, а зі своїми одноплемінцями - їхньою мовою. Вождь покликав свою дружину й щось їй сказав, після цього на стіл були поставлені галушки й горілка. На запитання одного з членів делегації хто ж він такий, вождь індіанців відповів: «Я Іван Іванович Доценко з-під Полтави». За словами Махмуда Алісултановича, індіанці дали своєму вождеві ім'я «Пронизуючий Вогонь», його англійське ім'я й прізвище - Джон МакНобер. Про те, що вождь індіанського племені Іван Даценко не лише виходець із СРСР, а ще й Герой Радянського Союзу, льотчик, Есамбаєву розповів професор Монреальського університету. Про зустріч з земляком у Канаді Есамбаєв переповів при зустрічі полтавцям. Пізніше Махмуд Есамбаєв згадував про відвідування ним Полтави.
А ще пізніше відмовлявся говорити з пресою...і спростовував розказане...
В Чернечому Яру, рідному селі Івана Даценка, створений музей славетного земляка. Грамота Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння йому звання Героя Радянського Союзу зберігається у Писарівщинському ветеринарному зоотехнічному технікумі, а у Національному музеї історії Великої Вітчизняної війни в Києві зберігаються листи Івана Даценка з фронту.
колись я в якійсь з місцевих полтавських газеток я читав передрук перших свідчень і переказ власне цієї історії...
як виявилося про долю нашого (праобраз) зємєлі ...НЕпростого парубка з Полтавщини... з села Чернечий Яр (що примикає до Великих Будищ ...читай нашу з Паличем подорож http://rios-ovich.livejournal.com/147581.html ) Диканського району Полтавської області... Івана Даценка ...
який собі жив -творив... навчався ..почалася війна.. військовий льотчик Даценко після проведення купи вдалих операцій, завдань , був збитий 19 квітня 1944 року...потрапив до німецького полону, потім до радянського ...відправлений до Сибіру. Звідти втік теж і, напевно, дістався до Канади через Аляску ( http://uk.wikipedia.org/wiki/Даценко_Іван_Іванович )
За іншою версією, якої дотримується інший дослідник біографії Івана Даценка, Надзвичайний та Повноважний Посол, кандидат історичних наук Володимир Михайлович Семенов, після втечі з німецького полону, Даценко скоріше за все потрапив до американської зони окупації Німеччини, а звідти з потоком біженців - до Канади
У 1967 році у Всесвітній виставці «Експо-67», яка відбулася у Монреалі (Квебек) на честь столітньої річниці Канадської конфедерації, приймала участь радянська делегація партійних працівників та діячів культури на чолі з членом Президії ЦК КПРС, 1-м заступником Голови Ради Міністрів СРСР Дмитром Полянським. У складі делегації був Народний артист СРСР Махмуд Есамбаєв. Після виступу артиста Прем'єр-міністр Канади Лестер Пірсон на його прохання організував екскурсію радянської делегації до резервації, де жило плем'я індіанців, яке входило в союз ірокезів.
Як розповідав Есамбаєв, під час відвідання племені могавкі кохнавік він зустрівся з вождем племені і був немало здивований, почувши від нього українську мову. У подальшому, начебто, вождь розмовляв із радянською делегацією російською мовою, з перекладачем - англійською, а зі своїми одноплемінцями - їхньою мовою. Вождь покликав свою дружину й щось їй сказав, після цього на стіл були поставлені галушки й горілка. На запитання одного з членів делегації хто ж він такий, вождь індіанців відповів: «Я Іван Іванович Доценко з-під Полтави». За словами Махмуда Алісултановича, індіанці дали своєму вождеві ім'я «Пронизуючий Вогонь», його англійське ім'я й прізвище - Джон МакНобер. Про те, що вождь індіанського племені Іван Даценко не лише виходець із СРСР, а ще й Герой Радянського Союзу, льотчик, Есамбаєву розповів професор Монреальського університету. Про зустріч з земляком у Канаді Есамбаєв переповів при зустрічі полтавцям. Пізніше Махмуд Есамбаєв згадував про відвідування ним Полтави.
А ще пізніше відмовлявся говорити з пресою...і спростовував розказане...
В Чернечому Яру, рідному селі Івана Даценка, створений музей славетного земляка. Грамота Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння йому звання Героя Радянського Союзу зберігається у Писарівщинському ветеринарному зоотехнічному технікумі, а у Національному музеї історії Великої Вітчизняної війни в Києві зберігаються листи Івана Даценка з фронту.
колись я в якійсь з місцевих полтавських газеток я читав передрук перших свідчень і переказ власне цієї історії...