нижня права вісімка (92 години)
вівторок ранок 08:55.
-тарас,снідай швидше.ти спізнюєшся.
-я не можу швидше.
висновок:хуй з ним,зі сніданком.
вівторок вечір. десь 23:59)
-вечеря на столі.
хуй з нею вечерею.
***
середа.
майже те саме.
середа 21:00
забираю свого Жадана:
-чому такий сумний?
-горло болить.навіть курити боляче.
сидимо в парку Шевченка,мило розмовляємо.
підходить піддатий дядько років 50:
-Ви випадково не курите?
-куримо.
-пригостіть сигаретою,будь ласка.
-будь ласка.
підкурює сигарету,кладе між нами(sic!) загорнуту в прозорий кульок якусь сектантську книжку (типу Синельникова,чи трасерфінгу реальності) і видає:
-добре що Ви не курите (до моєї супутниці)
-курю (показує пальчиком на свої сигарети)
-а чого ж ви курите?!
-вибачте,але ми розмовляли і Ви нам заважаєте.
-ви сюди вступили? (махає в сторону червоного корпусу)
-угу.
-ви знаєте хто перед вами стоїть?
-? (в голові wtf)
-ПРОФЕСОР!
встаємо і йдемо.
-ПРОФЕСОР!!! (крик на півпарку,обертаються люди)
інша лавка.
напиши як доїдеш.
***
четвер ранок 09:30.
прокидаюсь.
рот не відкривається,напухла щока,ріжеться зуб мудрості.
градусник-38,6.
голова розколюється,тіло ломить.
тре вияснити до якого стоматолога мені треба йти.
15:00
вияснив.
поліклініка,нема талонів,нічого не ясно,тре з кимось сваритись.
сварився з головним лікарем.
сказали прийти завтра.
сів в чергу під перший же кабінет.
схожу з розуму.
намагався читати.
Фройд-статті про кокаїн.
підар цей фройд.
нюхав собі навіть за поганого настрою чи апетиту,а я тут від зуба загинаюсь.
черга.
тьотки 55-60 років (випалене хімією волосся,золоті зуби,набряклі ноги,сектантські книжки в руках.)
міряються хуями:
-ой,в мене і та і та болячка.
-та!в мене от стільки то операцій там-то.
-ха!в мене стільки ж і там,і там і ще й там!
*фіфтін мінетс лейтер* ( жалко що того там не роблять)
-у мєня когда-то,сейчас вспомню,о!в восємдєсят шестом году било.
так вот.пошли у меня месячниє.і ідут і ідут.чєтирє с половіной мєсяца!
уже і гємоглобін падать начал.чєво-то (дійсно,схуялі)
і отправіла меня гінєколог в гінєкологічєскій центр.
я туда прішла,сєла в очєрєдь.
открилась дверь-і я увідєла всє еті расширітелі і інструмєнтиі поняла:я туда ні за что нє пойду.
развєрнулась і пошла домой.
прішла,одєла всьо чістоє,ну,юбку,рубашку бєльйо там.
лягла,положила рукі на живот (*показує куди саме*).
і говорю:Боженька,я готова заібрай мєня.
так до утра пролєжала-нє забрал.
і так трі дня.
на трєтій іду в туалєт,а тряпочка (*ну та,які замість прокладок використовували*) - чістая!
думаю:как так может бить?
так трі дня.
ну,чєво же я дома буду сідєть?
пошла я на работу.
вихажу.
мне все говорят:"ти больная,зачем вишла,лечись.ти што с ума сошла?"
а я говорю:"а я вилєчілась"
нє вєрят!
я говорю:"я вам после работи могу тряпочку показать после работи."
ну,в конце дня пошла,показала и они....
БЛЯЯЯЯЯДЬ!
як можна таке розказувати незнайомим людям ще й на півкоридору?!
встаю йду.
-маладой чєлавєк,так ви в очєрєді?
-уже нєт.
висновок:хуй з нею,з поліклінікою.
четвер 20:00
невідкладна стоматологічна допомога.
подивились,сказали з темпратурою і таким запаленням різати не можна.
антибіотики,знеболювальне,до ранку.
ніч.
сон:
спершу я попадаю в різні життєві ситуації з однією з двох жінок до яких мав найсильніші в житті почуття.
і невідому чому,але уважно слідкую за її поведінкою.
і веде себе вона точно так само як і в реальному житті.
потім теж саме,але з іншою.
змінюються лише ситуації,хоча лишаються аналогічним.
зазвичай коли мені сняться такі сни,в кінці підводиться якийсь підсумок,нехай навіть дуже розмитий і абстрактний.
а тут його не було.взагалі ніякого.
такий собі тест-драйв.
***
п"ятниця ранок.
пройшов у ступорі від вражень від сну.
набряк зійшов,біль теж.
10:00 поліклініка.
-дайте талончик по швидкій допомозі до стоматолога.
-тримайте (на 17:00)
-раніше ніяк?
-ніяк.
10:03 поліклініка.
БЛЕАТЬ!!!
10:10 вдома.
л2.
15:00
мене провідують,супроводжують в поліклініку.
17:58
попадаю до лікаря.
огляд
-Вам треба до зубного хірурга.приймає завтра з пів на дев"яту ранку.
17:59
БЛЕАТЬ!!!
23:35
гуляючи слухаю історію мого друга.
його співробітники-зборщики меблів.
вішали щось на кухні в квартирі де жила мама і донька (доньці до 25 років)
коли сверлили дірку в стіні просверлили наскрізь і вивалили плитку в туалеті.
на щастя одну і на щастя не розбили.
на шум прибігла ця донька (хазяйка кудись вийшла),а один з них почав падати їй на вухо.
коли інший почув звуки граючого фортепіано,він зрозумів що час діяти.
і приклеїв плитку назад на рідкі цвяхи.
коли повернувся до них,його напарник сидів за ф-но і грав,а його слухали і хазяйка яка встигла повернутись і її донька.
крута екранізація вислову знання за плечима не носити.
от так от.
до чого це я?
до того що не можу зрозуміти:от чому коли в мене щось не гаразд,навколо мене відбувається стільки непояснюваної,незрозумілої і неймовірної хуйні.
а ПРОФЕСОР! нагадав Томпсона з "страху й ненависті...",який на кожному кроці кричав:я профессор журналистики "
-тарас,снідай швидше.ти спізнюєшся.
-я не можу швидше.
висновок:хуй з ним,зі сніданком.
вівторок вечір. десь 23:59)
-вечеря на столі.
хуй з нею вечерею.
***
середа.
майже те саме.
середа 21:00
забираю свого Жадана:
-чому такий сумний?
-горло болить.навіть курити боляче.
сидимо в парку Шевченка,мило розмовляємо.
підходить піддатий дядько років 50:
-Ви випадково не курите?
-куримо.
-пригостіть сигаретою,будь ласка.
-будь ласка.
підкурює сигарету,кладе між нами(sic!) загорнуту в прозорий кульок якусь сектантську книжку (типу Синельникова,чи трасерфінгу реальності) і видає:
-добре що Ви не курите (до моєї супутниці)
-курю (показує пальчиком на свої сигарети)
-а чого ж ви курите?!
-вибачте,але ми розмовляли і Ви нам заважаєте.
-ви сюди вступили? (махає в сторону червоного корпусу)
-угу.
-ви знаєте хто перед вами стоїть?
-? (в голові wtf)
-ПРОФЕСОР!
встаємо і йдемо.
-ПРОФЕСОР!!! (крик на півпарку,обертаються люди)
інша лавка.
напиши як доїдеш.
***
четвер ранок 09:30.
прокидаюсь.
рот не відкривається,напухла щока,ріжеться зуб мудрості.
градусник-38,6.
голова розколюється,тіло ломить.
тре вияснити до якого стоматолога мені треба йти.
15:00
вияснив.
поліклініка,нема талонів,нічого не ясно,тре з кимось сваритись.
сварився з головним лікарем.
сказали прийти завтра.
сів в чергу під перший же кабінет.
схожу з розуму.
намагався читати.
Фройд-статті про кокаїн.
підар цей фройд.
нюхав собі навіть за поганого настрою чи апетиту,а я тут від зуба загинаюсь.
черга.
тьотки 55-60 років (випалене хімією волосся,золоті зуби,набряклі ноги,сектантські книжки в руках.)
міряються хуями:
-ой,в мене і та і та болячка.
-та!в мене от стільки то операцій там-то.
-ха!в мене стільки ж і там,і там і ще й там!
*фіфтін мінетс лейтер* ( жалко що того там не роблять)
-у мєня когда-то,сейчас вспомню,о!в восємдєсят шестом году било.
так вот.пошли у меня месячниє.і ідут і ідут.чєтирє с половіной мєсяца!
уже і гємоглобін падать начал.чєво-то (дійсно,схуялі)
і отправіла меня гінєколог в гінєкологічєскій центр.
я туда прішла,сєла в очєрєдь.
открилась дверь-і я увідєла всє еті расширітелі і інструмєнтиі поняла:я туда ні за что нє пойду.
развєрнулась і пошла домой.
прішла,одєла всьо чістоє,ну,юбку,рубашку бєльйо там.
лягла,положила рукі на живот (*показує куди саме*).
і говорю:Боженька,я готова заібрай мєня.
так до утра пролєжала-нє забрал.
і так трі дня.
на трєтій іду в туалєт,а тряпочка (*ну та,які замість прокладок використовували*) - чістая!
думаю:как так может бить?
так трі дня.
ну,чєво же я дома буду сідєть?
пошла я на работу.
вихажу.
мне все говорят:"ти больная,зачем вишла,лечись.ти што с ума сошла?"
а я говорю:"а я вилєчілась"
нє вєрят!
я говорю:"я вам после работи могу тряпочку показать после работи."
ну,в конце дня пошла,показала и они....
БЛЯЯЯЯЯДЬ!
як можна таке розказувати незнайомим людям ще й на півкоридору?!
встаю йду.
-маладой чєлавєк,так ви в очєрєді?
-уже нєт.
висновок:хуй з нею,з поліклінікою.
четвер 20:00
невідкладна стоматологічна допомога.
подивились,сказали з темпратурою і таким запаленням різати не можна.
антибіотики,знеболювальне,до ранку.
ніч.
сон:
спершу я попадаю в різні життєві ситуації з однією з двох жінок до яких мав найсильніші в житті почуття.
і невідому чому,але уважно слідкую за її поведінкою.
і веде себе вона точно так само як і в реальному житті.
потім теж саме,але з іншою.
змінюються лише ситуації,хоча лишаються аналогічним.
зазвичай коли мені сняться такі сни,в кінці підводиться якийсь підсумок,нехай навіть дуже розмитий і абстрактний.
а тут його не було.взагалі ніякого.
такий собі тест-драйв.
***
п"ятниця ранок.
пройшов у ступорі від вражень від сну.
набряк зійшов,біль теж.
10:00 поліклініка.
-дайте талончик по швидкій допомозі до стоматолога.
-тримайте (на 17:00)
-раніше ніяк?
-ніяк.
10:03 поліклініка.
БЛЕАТЬ!!!
10:10 вдома.
л2.
15:00
мене провідують,супроводжують в поліклініку.
17:58
попадаю до лікаря.
огляд
-Вам треба до зубного хірурга.приймає завтра з пів на дев"яту ранку.
17:59
БЛЕАТЬ!!!
23:35
гуляючи слухаю історію мого друга.
його співробітники-зборщики меблів.
вішали щось на кухні в квартирі де жила мама і донька (доньці до 25 років)
коли сверлили дірку в стіні просверлили наскрізь і вивалили плитку в туалеті.
на щастя одну і на щастя не розбили.
на шум прибігла ця донька (хазяйка кудись вийшла),а один з них почав падати їй на вухо.
коли інший почув звуки граючого фортепіано,він зрозумів що час діяти.
і приклеїв плитку назад на рідкі цвяхи.
коли повернувся до них,його напарник сидів за ф-но і грав,а його слухали і хазяйка яка встигла повернутись і її донька.
крута екранізація вислову знання за плечима не носити.
от так от.
до чого це я?
до того що не можу зрозуміти:от чому коли в мене щось не гаразд,навколо мене відбувається стільки непояснюваної,незрозумілої і неймовірної хуйні.
а ПРОФЕСОР! нагадав Томпсона з "страху й ненависті...",який на кожному кроці кричав:я профессор журналистики "